От недарма кажуть, що основа основ закладається в людині у дитинстві. А яскравий приклад цього – Віталій Білоножко, який зростав у багатодітній сільській родині, але, навіть ставши народним артистом України, лишається простим у спілкуванні, шанобливим до людей, праці і народних традицій.
У чомусь він навіть схожий до експрезидента України Віктора Ющенка. Хоча що дивуватися – земляки! - йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
«З Віктором Андрійовичем ми обоє виросли на Сумщині, фактично у сусідніх селах. Хлопці з мого села та з Ющенкового залицялися до одних і тих же дівчат, навіть билися! Але з Віктором Андрійовичем ми ні разу не сходилися у двобої, хоча за віком мали всього рік різниці», – не раз розповідав в інтерв'ю Віталій Білоножко.
Вже у дорослому віці земляки теж не раз спілкувалися. Вже будучи народним артистом, Віталій Білоножко організовував фестиваль «Мелодія двох сердець», прийшов до Віктора Андрійовича (на той час глави Нацбанку) попросив допомогти – й отримав автобуси, які з усієї України звозили учасників сімейного фестивалю до Києва.
Проте це було потім, а спочатку Віталій закінчив музичні школу та училище. Щойно влаштувався працювати в Чернігівській філармонії, пішов до армії. І, попри службу в Київському військовому окрузі, де був учасником Ансамблю пісні танцю, армійського хліба таки скуштував.
«Я ж служив у десантних військах. Тому повинен був уміти все: і стріляти, і з парашутом стрибати, і по бойовій тривозі зриватися, – через багато років після армії пригадував народний артист. – Коли стрибав із парашутом, то перший раз було не так лячно, як усі наступні. Якось після цілої ночі бойових тривог ми здійснили стрибок «у молоко», тобто в цілковитий туман, і, щойно я приземлився, закутався в парашут і заснув посеред поля. Прокидаюся – і відчуваю: через мінусові температури примерз до парашута!»
Та, попри всі труднощі, саме армія відіграла в долі Віталія одну з найбільш вирішальних ролей. Точніше – не армія, а армійський товариш.
«Актор Іван Гаврилюк, із яким ми потоваришували в ансамблі Київського військового округу, познайомив мене з майбутньою дружиною Світланою, – зізнався Віталій Білоножко. – На момент нашого знайомства Світлана була артисткою театру оперети. Через місяць зустрічей я захотів її перевірити. Підіслав свого друга, який користувався популярністю серед дівчат. А, коли товариш розповів, що весь вечір Світлана розпитували тільки про мене, більше доказів годі було й шукати».
Хоча бажання Віталія перевірити кохану можна зрозуміти. Адже талановита красуня звела з розуму не одного красеня. Тож Віталієві навіть довелося вступати у двобій із конкурентами: «Досі пам'ятаю, був у Світлани моряк, який кликав заміж, обіцяв забрати її із собою в гарнізон на Охотському морі і хотів, аби в них було шестеро дітей».
Утім артистка-красуня пов'язала свою долю з українським парубком, рідня якого, до речі, не зустріла Світлану з відкритими обіймами. Батькам Віталія, які мали дочку-медичку, сина-стоматолога, ще одного сина – льотчика, не подобалося, що Віталій бере собі в дружини артистку.
Проте кохання перемогло!
«Мав багато шанувальниць, і чимало жінок зізнавалися мені в любові»
Коли Білоножки одружилися, мали і випробування, і поневіряння. Подружжя мешкало по орендованих квартирах та гуртожитках. Доки чоловік будував сольну кар'єру, Світлана поєднувала роль і чоловікової колеги, і дружини, і матері двох синів, і радіоведучої. Заради чоловіка і дітей навіть відмовилася від кар'єри в кіно, хоча її кликали зніматися на кіностудію імені Горького.
«Я дуже добре знаю кіношну кухню зсередини, тому сказав дружині вибрати: або я, або кіно», – зізнався Віталій Білоножко. І Світлана пожертвувала професійними амбіціями заради сім'ї та почуттів.
«Ми зі Світланою до 40 років цілувалися в ясна, – жартома сказав Віталій. – І тестостерон у мене нікуди не пропадав. Бо, хоча я мав багато шанувальниць і чимало жінок зізнавалися мені в любові, але я все життя вірний лише одній жінці, яка для мене і дружина, і коханка, і мама моїх синів».
Та й для самого Віталія Світлана – наче мама, котра подбає і про костюм, і про зачіску, і про те, аби вчасно поїв. Тож, пройшовши Крим, і Рим, і мідні труби, Білоножки врешті збагнули: найкраще їм тоді, коли завжди разом.
Ось так і виникла ідея створити фестиваль «Мелодія двох сердець», який би зближував родини та всю Україну.
До роботи над організацією фестивалю долучилися не лише Світлана і Віталій, а й їхні діти та навіть онуки, які перейняли творчий хист бабусі з дідусем.
«Проголосуєте за Білоножка – заберу зарплати!»
Та не лише творчістю живуть Віталій і Світлана Білоножки. Щойно розпочалася війна на Донбасі, подружжя стало активно гастролювати там, де вибухи і небезпека. Завдяки концертам, на які приходили військові та цивільні жителі, Білоножки доводили: Схід і Захід разом. А коли з'явилася можливість не лише спостерігати за життям в Україні, а й спробувати самим щось змінити в державі, Віталій Білоножко вирішив балотуватися до Верховної Ради.
Розповідаючи про свій «виборчий урок», народний артист зізнався: здогадувався, наскільки прогнила наша політика, але не уявляв, до якого ступеня.
«Я балотувався по округу на Полтавщині. Створив конкуренцію тамтешньому аграрному магнату, який уже багато років сидить у Верховній Раді та пише під себе земельні закони. Так-от, він, аби не втратити свого мандата, прямим текстом казав людям: «Проголосуєте за Білоножка – заберу зарплати, заберу паї і здохнете з голоду!» Я спочатку про це не знав. Їздив селами, запрошував людей на свої виступи. Та люди боялися навіть приходити. Місцева влада переді мною зачиняла сільські клуби, щоб зірвати концерт. Приходили тільки старшого віку селяни, яким до того магната байдуже, бо не він їм пенсію платить», – розповідав потім Віталій Білоножко.
Через такий спротив народний артист, звісно, не пройшов до Верховної Ради. Та ще більше, ніж програш, його зачепила тотальна політична корупція. Тож після такого уроку Віталій зрозумів: його справа – то музика, а його обов'язок – лишатися чесним перед собою та людьми.
Перший тост – за мир
Ну, а оскільки українці в очікуванні світлого Різдва Христового, то насамкінець – про те, як же відзначають це величне свято в родині Білоножків.
«На Святвечір ми всі, тобто сини, невістки, внуки, збираємося за великим родинним столом. Щоб його гарно накрити, я готую кутю (обов'язково в макітрі перетираю вручну мак), – розповіла Світлана Білоножко. – Віталій варить дуже смачний узвар. Діти готують свої фірмові страви».
«А вже на другий день – коли настає Різдво, – ми багато років поспіль перший тост піднімали за здоров'я всіх, хто є в нашій родині, – додав Віталій Білоножко. – Хоча останнім часом перше, про що просимо Господа, – миру! І тільки після того – здоров'я, любові і благополуччя. І якщо всі українці об'єднаються заради припинення війни, мир настане швидше».
Ксенія Покровська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
