Життя

«За дві ночі ангел показав мені рай і чистилище, а в пекло я полетіла сама»

«За дві ночі ангел показав мені рай і чистилище, а в пекло я полетіла сама»

Лідія проживала в одному із сіл Західної України. Мала чоловіка та двох дітей. Працювала медичкою. Однієї ночі жінка почула, як рівно опівночі хтось постукав у вікно. Здивувалася і встала глянути, хто прийшов у таку пізню годину. Та щойно відімкнула двері, як із темряви донісся голос: «Не боїтеся вночі відчиняти незнайомцям?» – «Ні, я не боюся», – без жодного остраху відповіла Лідія. «А ви можете мене послухати?» – запитав голос. «Якщо це не нашкодить мені та рідним – можу». І голос продовжив: «Я – ангел і можу показати вам потойбіччя. Хочете його побачити – просто виконуйте те, що вам скажу». Лідія кивнула головою на знак згоди і, виконуючи вказівки ангела, пішла в сад, стала обличчям до хати, спиною притулилася до стовбура найбільшого в саду дерева.

«Якщо не боїтеся, то зараз ваша душа покине тіло», – попередив ангел. «Добре. Я готова», – промовила Лідія. Тієї ж миті її тіло впало на землю у конвульсіях, а душа піднялася над тілом. «У нас є п?ять хвилин, аби повернутися», – попередив ангел. І вони полетіли.

Ангел та Лідія з величезною швидкістю здіймалися в небо. «Я побачила квіти неземної краси. Дуже гарно співали пташки. Чути було хори ангелів і архангелів. Але ми ні на мить не зупинялися, – потім розповідала Лідія. – Далі я побачила сивого дідуся: в одній руці палиця, а в другій – поливалка. Приглядаюся, а він садить і поливає покалічених немовлят. «Це абортовані діти!» – майнуло в голові. Вони були дуже гарні, кучерявенькі: але те без вуха, те без руки чи без ноги. А ще всі вони дуже злі, одне на одного накидаються і кожне хоче втекти до своєї мами, аби запитати: «Чому ти мене не народила? Чому так незлюбила? Ми не просилися сюди. Забери нас до себе». Це, як потім дізналася, був святий Андрій, і він мав таке доручення: всіх діточок докупи збирати і нове життя їм давати».

Далі на шляху ангела та Лідії зустрічалися багато святих і мучеників. І ось нарешті жінка побачила Отця Небесного, праворуч від нього – Сина Божого Ісуса. «А де Пречиста Діва Марія? Чому її не бачу?» – запитала жінка. «Моя мати ходить по землі та збирає вдовині й сиротинські сльози, – промовив на те Ісус. – Вона вислуховує просьби знедолених, хворих і обтяжених усякими бідами. Моя мати допомагає всім їм».

«Якраз на цих словах подорож закінчилася – спливло виділених душі п’ять хвилин. Ангел провів мою душу на землю. Ми якраз устигли: душа кинулася в тіло, я встала. Оскільки працювала медсестрою, мала вдома великий зошит. Відразу дістала його і, виконуючи вказівку ангела, почала записувати все побачене. А він стежив за мною і, коли я щось пропускала, диктував. Таким чином я написала першу частину своєї розповіді – про рай», – через багато років зізналася Лідія.

На одну шальку терезів клали добрі справи, на іншу – гріхи

Через деякий час історія повторилася. Серед ночі ангел знову покликав Лідію. Душа жінки знову вийшла з тіла. Але цього разу він показав Лідії чистилище.

«Я побачила 20 сходинок і величезний вогонь. А ще – силу-силенну людських душ. Кожна з них ставала на одну сходинку й розповідала про всі погані справи, що їх скоїла у земному житті, та на противагу їм – добрі справи й молитви. Коли шалька терезів добра та зла вирівнювалася чи перехилялася в бік добра, душа мала право піднятися на один щабель вище. І так мало тривати на кожній із 20 сходинок, – пригадувала потім Лідія. – Що важливо: там, де сходи починалися, вогонь був дуже палючим. Коли душа відкуплялася за гріх і піднімалася, то там уже полум’я обпікало менше, а що вище піднімалася душа, то слабшим ставав вогонь».

Коли Лідія спостерігала за цим видовищем, була вся охоплена страхом. Особливо від вигляду змучених душ, гріхи котрих не впускали піднятися сходами. Коли ангел помітив страх Лідії, пояснив: «Душі великих грішників може врятувати лише молитва тих, хто лишився на землі. Саме заупокійні молитви здатні слугувати для грішників відкупним на шальці терезів добра та зла».

На тих словах подорож припинилася. Адже спливли виділені для неї п’ять хвилин. Лідія встигла повернутися в тіло й одразу ж узялася записувати побачене в товстий зошит. А ангел їй у тому допомагав.

Брама відчинилася, а там – пащі диких звірів!

Побачивши рай і чистилище, Лідія стала чекати нагоди побачити пекло. Цікавість охопила жінку. А ангел усе не приходив. Тоді вона вирішила здійснити цю подорож без свого супутника. Пішла серед ночі в сад, повернулася обличчям до хати, притулилася спиною до найбільшого дерева – і… душа полетіла.

«Я мчала з величезною швидкістю. Аж бачу на своєму шляху величезну браму. Спробувала зайти – зачинено. Постукала – ніхто не реагує. Я давай гупати кулаками і кричати «Відчиніть!». І брама відчинилася. Я зробила кілька кроків уперед – а там суцільна темрява. Страх охопив мене. Аж тут – пащі диких звірів, що, здається, ось-ось зжеруть мене!.. Я повертаюся до брами вибігти, а вона зачинена. Я кричу! Б’ю кулаками! Благаю: «Випустіть!!!» Та все дарма. Аж тут голос. Я знаю, що то голос Бога. І Він промовляє: «Випустіть цю жінку. Їй іще не час». І брама відчинилася. Я не знаю, з якою швидкістю я звідти летіла. Бачу: Сибір піді мною. Ось уже Уральські гори. Москва. Київ. І нарешті я вдома. Наближаюся до свого садка, а там уже чоловік стоїть над моїм тілом і плаче. Я заскакую в тіло, розплющую очі і встаю…»

Щойно Лідія отямилась, як чоловік заплакав від радості, обійняв дружину і сказав: «Більше ти нікуди не полетиш. Я забороняю! Бо осиротиш і мене, і дітей…»

Із відтоді мандрівка справді припинилася. А Лідія до найменших деталей записала все побачене в зошиті. Правда, довгі роки зошит лежав надійно захований. Але тепер, коли віра прийшла чи не в кожну сім’ю, а для багатьох людей церква стала другим домом, Лідія наважилася розкрити таємницю своїх надзвичайних подорожей. Тим паче, ангел дав для того знак…

Оксана БУБЕНЩИКОВА 

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: релігія
В тему

Останні матеріали