Яким було ставлення до сексу в наших пращурів? Чи був в Україні секс? Які традиції подружнього життя мали предки? Про це та багато інших цікавинок розповіла дослідниця традиційної народної культури українців Ірина Ігнатенко.
– Про інтимне життя й подружні відносини древніх українців варто знати хоча б тому, аби зрозуміти, наскільки легше і краще нам усім живеться тепер, – зазначає пані Ірина. – Так, наприклад, українські жінки не мали права розпоряджатися великими сумами грошей. Могли продати на ринку якусь незначну городину й мати певну копійчину. Але більші грошові потоки концентрувалися в руках у чоловіка, а жінка могла навіть «по морді получити», якби великі суми грошей хотіла мати в своєму розпорядженні.
– Чи розлучалися наші предки?
– У дуже рідкісних випадках, коли, наприклад, хтось у парі божеволів, ставав несповна розуму. А от якщо пара не могла народити дітей, тут жінка опинялася в дуже скрутному становищі. Зазвичай саме жінку звинувачували у неспроможності завагітніти. Ніхто не розбирався у причинах цього явища і пара лишалася нещасною і бездітною. Хоча часом траплялися нестандартні випадки, коли пари добивались через суд, щоб їх розлучили. Одна із таких справ вражає – чоловік був нездатний на інтимні стосунки, позбавив дружину незайманості руками. І промучившись із ним аж 18 років, жінка таки зважилася подати на розлучення. При цьому батьки чоловіка вважали, що йому «пороблено», намагалися вилікувати його в знахарів і цілителів, питання піднімалося навіть на рівні церкви. У результаті дружина таки домоглася розлучення і права на повторне одруження.
Щодо того, чи мали місце між українцями гомосексуальні стосунки, відомості відсутні. Чоловіки, які не могли, або не хотіли спати і жити з жінками, існували, але ж ніхто не розбирався у причинах їхнього небажання.
– Коли і в якому віці українці вступали у статеві стосунки?
– Це починалося досить рано. Навіть в 15 років допускалося. Від 15 до 18 статеве життя було нормальним явищем. Але і припинялося воно у досить ранньому віці. Так, поява внуків свідчила про те, що чоловік і жінка ставали бабою і дідом, і про секс між ними мова вже не йшла. Якщо й старші пари дозволяли собі інтим і навіть заводили дітей у пізньому віці, із них усі насміхалися, казали, що спокою в діда і баби все ніяк не настане. А діти, народжені парами в пізньому віці, мали кличку «бабичі».
– Тобто якщо в наш час вік 35 років вважається розквітом сексуального життя, то колись він міг свідчити навіть про завершення інтимних стосунків?
– Саме так. Але для багатьох жінок відмова від сексу була бажаною і не створювала незручностей. Жінки того часу сильно перевтомлювалися від постійної праці й багаторазових вагітностей. Адже ніхто тоді не мав дійсно ефективних засобів захисту, жінки часто вагітніли і народжували. Тому відмова від статевого життя у жінок викликала полегшення, а не створювала проблеми. Із жінки стати бабою вважалось честю. Баби на селі мали великі повноваження і вплив, вони були законодавцями моралі, головними на різних святах і обрядових дійствах, займалися знахарством, мали пошану у суспільстві.
– Скільки років у середньому жили колись українці?
– Років 70-80. Але життя було нелегким – постійна робота до виснаження, сільська праця, відсутність належної медицини – все це призводило до частих хвороб і ранніх смертей. Тому у чітко визначені вікові рамки люди повинні були встигнути і з одруженням, і з народженням дітей, і навіть із вчасною смертю. А будь-які відхилення від загальноприйнятих вікових рамок відкидали людей від соціуму, робили їх не такими як усі і в суспільстві їх не цінували. Надмірну тривалість життя теж вважали відхиленням і до людей таких із обережністю.
За матеріалами видання Depo.ua
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
