Вихователі дитячих садків чудово знають, що поведінка дитини цілком аналогічна поведінці її батьків. Діти несвідомо копіюють поведінку дорослих і найчастіше – далеко не найкращі якості.
Ви намагаєтеся вкласти дитину спати: «Іди в ліжко, вже пізно». Дитина вперто дивиться в телевізор, ніби не чуючи вас. «Скільки разів можна повторювати?» – дещо роздратовано кажете ви. «Я тебе не чую», – відповідає дитина. Знайома картина? Чи не буває у вашому з чоловіком спілкуванні дзеркальних ситуацій, коли один із подружжя ніби говорить зі стінкою, а другий – замикається в собі і не реагує? Якщо ви помітили в характері дитини неприємні риси, не поспішайте лаяти її і силою виправляти. Спочатку проаналізуйте поведінку всіх членів сім'ї – чи не може бути такого, що дитина просто когось копіює? Діти – як губки. Психологічну обстановку в сім'ї дитина також прекрасно вбирає. Якщо мама розмовляє з татом ніжно, ласкаво, без підвищення голосу, подружжя поважає одне одного, то в такій сім'ї не буде істеричної дитини, яка з криком катається по підлозі. Не поспішайте звинувачувати дитячий садок, якщо ваша дитина раптом почала вживати ненормативну лексику або слова-паразити. Задумайтеся, а чи самі ви не говорите з «фольклором»? Не сумнівайтеся, дитина почує і запам'ятає лайливе слово навіть через зачинені двері. Діти дивним чином відчувають фальш. Якщо на очах сина чи доньки ви з чоловіком «розігруєте» ідеальну пару, а за спиною сваритеся, або, навпаки, граєте в мовчанку, то можете бути впевнені, що дитина скопіює і таку нещиру поведінку. А найжахливіше те, що буде вважати це нормою.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
