Прочитайте наступні твердження, відзначте ті, з якими ви згідні.
1. Я не втручаюся у справи дитини, тому що так вона виросте більш самостійною.
2. Вважаю, що найважливішим завданням батьків є забезпечення дитині гідного рівня життя.
3. Якщо у мене будуть хороші заробітки, моя дитина буде мною пишатися.
4. Часто мені прикро: я хочу відпочити, а дитина мені заважає.
5. Мені доводиться основну частину турбот про дитину перекладати на когось іншого.
6. Якщо я не зможу реалізуватися, то буду відчувати себе нещасним, а навіщо дитині батько (мати), який відчуває себе нещасливим?
7. Мені часто не вистачає часу, щоб поговорити з дитиною.
8. Я не можу з впевненістю сказати, яка у моєї дитини улюблена книга, мультик, з ким вона дружить, що сьогодні у неї було цікавого.
9. Мені здається, що моя дитина поводиться погано навмисно, щоб вивести мене з себе.
10. Ніколи не розуміла батьків, які «трусяться» над своїми дітьми.
Якщо в більшості випадків ви погодилися з висловлюваннями, то ваш стиль спілкування із власною дитиною близький до байдужого і нейтрального. Навіть половина відповідей «згодна (згоден)» гідні того, щоб подумати: чи не відчуває ваша дитина спрагу вашої любові і уваги? Навіть жорстка авторитарність краща, ніж байдужість, бо дитина принаймні впевнена в тому, що вона потрібна батькам. Байдужість небезпечна тим, що дитина, не знайшовши теплоти в сім'ї, буде шукати того, хто її приголубить. Ризик в цьому випадку дуже великий, оскільки дитина готова піти за будь-ким, хто дасть хоча б надію на потрібність.
Якщо дитина демонструє непослух, будучи «недолюбленою», це хороший симптом. Значить, вона ще бореться за вашу увагу і любов. Час, який ви приділяєте дитині, є найкращим вкладенням у її майбутнє!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
