12-річний Ілля з Ковельського району, хоч і має обох батьків, але фактично є сиротою, тому що нікому з них не потрібен. Його матір сама домоглася через суд, аби її позбавили батьківських прав на нього, тому що ця дитина їй байдужа і зайва.
Чим же хлопець викликав ненависть рідної матері та як йому жити далі? — йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
«Мама вчетверте вийшла заміж, а дитина їй заважала…»
З Іллею перший раз випадково познайомилася у лікарняному закладі, де він перебував після спроби суїциду. Миле голубооке дитя зі світлим волоссям та надзвичайно сумним поглядом. На запитання лікаря, як справи, сухо відповів: «Нікому я не потрібен». – «Чому ти так кажеш?» – запитала я його тоді. Так я і дізналася непросту історію цієї дитини.
– Я погано поводився, пив спиртне, бив вдома сестру і брата, крав у магазині. Тому мама мене не хоче. Сказала, не дзвонити. Я прошу в неї вибачення, а вона не хоче слухати навіть. А коли я був у тата, він живе в іншому селі з іншою жінкою, то ми посварилися, і я побіг вішатися. Бо я не хотів жити, я нікому не потрібен…
Більше ситуацію із цієї сім’єю прояснив начальник служби у справах дітей Ковельської райдержадміністрації Сергій Ілюшик. Помітно, що чоловік дуже переймається цією прикрою ситуацією і каже, що проблема не стільки в дитині, як у матері.
– Я знаю цю сім’ю років 10. Ми планували взяти її на облік, але особливих підстав для цього не було – матір не зловживає спиртним, за дітьми доглядає, хоча певні відхилення у неї все ж є. Все почалося, коли Ілля пішов до першого класу, а мама захотіла влаштувати своє особисте життя. Вчетверте вийшла заміж, а дитина, звісно, все це болісно сприймала, бо потребувала уваги. Я знаю, що матір неодноразово сина навіть прив’язувала, щоб він їй не заважав. І ось ця агресія в дитини наростала, і хлопчик почав проявляти її до оточення. Роки три тому його матір прийшла до мене і каже: «Заберіть його, він б’є сестричку і братика». Вочевидь, він вже тоді заважав її особистому щастю, – розповідає Сергій Ілюшик.
Заліз у петлю через сварку з батьком
Іллю на деякий час влаштували в притулок у Рожищі. Там він здійснив кілька спроб втечі. Між тим, його матір написала заяву, щоб її позбавили батьківських прав, – лише на нього. Коли цю заяву відхилила відповідна комісія, вона вдруге її подала.
– Так, хлопчина проблемний, кілька разів його ловили на крадіжках, він навіть церкву обкрадав. Минулого року на День села у Ковельському районі проліз у магазин, там набрав собі усього, чого тільки хотів. Далі вкрав коня, який пасся прив’язаний, і поїхав собі. Дорогою ще поцупив велосипед і закинув собі на віз. Люди побачили і почали його наздоганяти. Коли наздогнали, підбіг господар того коня і вдарив Іллю. Того ж дня хлопець помстився цьому чоловікові – підпалив йому будинок і сарай. Ілля навіть не приховував, що це зробив він. Та все ж я не розумію, як можна відмовитися від рідної дитини? – продовжує Сергій Ілюшик.
Тоді батько Іллі погодився, щоб син був у нього. Через деякий час виявилося, що хлопець пропускає навчання в школі. Дійшло до того, що батько прийшов додому в нетверезому стані, і в них почалася суперечка через навчання. Тоді Ілля мало не повісився. Як розповідає сам хлопчик, батько зняв його з петлі. Нині ж відомо, що через історію з підпалом і численними крадіжками суд розглядатиме заяву про визнання Іллі суспільно небезпечною особою. До слова, в Україні є лише один Центр соціальної реабілітації для суспільно небезпечних дітей – у Запорізькій області, це спецзаклад закритого типу.
«Він мені байдужий»
Вдалося поспілкуватися безпосередньо і з матір’ю Іллі – Лілією Миколаївною. Жінка наче мантру повторює: «Він мені байдужий, я не маю до нього материнських почуттів».
– Якщо ви так переймаєтеся ним, то заберіть його собі додому і виховуйте. А в мене до нього немає любові. У мене, крім нього, ще є двоє дітей, і лише до нього в мене немає материнських почуттів, він вбив у мені їх. Нехай я буду погана мати, але мені все одно до нього, – каже жінка.
– Ви знаєте, що його знімали з петлі, можливо, потрібно таки вибачити дитині?
– Ні, в мене він цього не робив, я його просила вішатися, а він ніяк не вішався, то в батька свого вішався, бо батько боїться. У нашій хаті все побите, розламане його руками. І на мене його вибачення не діють, він зробив мене калікою і дочку мою, не потрібна мені така дитина, хай йде до свого батька, – завершує матір.
«Я тобі більше не мама…»
Але його батько – Юрій Федорович – теж не горить бажанням виховувати свого сина.
– Моя жінка, з якою я зараз живу, не хоче його забирати. А що я можу вдіяти? Я ж живу не в своїй хаті. Якби мав свою хату, я б його забрав. Він у нас мало не повісився, тут таке творилося... І вчителі на нього жалілися, – сказав батько.
Днями відбувся суд, і матір таки позбавили батьківських прав. Рішення суду уже набрало чинності. 15 липня буде розгляд справи про визнання хлопця суспільно небезпечним.
– Тепер ця дитина повністю на мені, якщо батько не забере його, я буду шукати йому або прийомну сім’ю, або інтернатний заклад, – говорить Сергій Ілюшик.
Увесь цей час хлопчик очікував, що хтось із батьків таки схаменеться і забере його. Різних дітей мені довелося набачитися за життя, та однозначно: Ілля – це не пропаща і не безнадійна дитина. Він просто дуже потребує елементарної батьківської любові і віри в нього.
Фактично одразу після суду мати зателефонувала до сина в медичний заклад, де він досі перебуває, і поділилася з ним особливо радісною для неї звісткою – вона йому більше не матір…
Ірина Бура
УВАГА! ПЕРЕДРУК ПУБЛІКАЦІЇ ЗАБОРОНЕНИЙ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
