19 Лютого 2019
Новини

Маємо сорок чотири кандидати, та немає з кого президента вибирати

Маємо сорок чотири кандидати, та немає з кого президента вибирати

Уявіть собі, прийдете на виборчу дільницю 31 березня, всучать вам в руки паперове полотнище до метра і скажуть: «Вибирай».

А ви станете в кабінці, якщо дійдете туди, не знепритомнівши від кандидатського шоку. В очах рябіє, руки тремтять, а у голові безперестанку стукає: «Якій же заразі поставити птичку. А може, усім, і хай зразу летять у вирій або до чортової матері»... Бо ж добре знає кожен з нас, кого б не вибрали, ні біса не зміниться. Якесь може попасти на трон, що стане ще гірше, а якесь буде ще гірше гіршого. А мо, ліпше? Навряд.

Так багато запитань

Думаю, що більшість наших читачів поділяють таку думку. Бо справді тих, хто пре у президенти, хоч греблю гати. Почнеш придивлятися до них, а справжнього лідера, вождя народу то й немає. Язики чесати усі вміють, нахвалятися тим, що вони втнуть, як народ їх обере. Ну, звичайно ж, усі цілять у найболючіші місця: одне мандить, що ціну на газ зменшить удвічі, друге – у чотири рази. Хто більше? Деякі мудрагелі знизять вартість комуналки, а один взагалі її відмінить. Усі дружно піднімуть пенсії, мінімальну зарплату. Зосталося пообіцяти молочні ріки та киселеві береги. Ох і заживемо з вами, як у казці. У народі кажуть: бреши, бреши, та не забріхуйся.

Скажімо, нинішній керманич хіба мало малював рожевих картин у 2014 році? Якщо хтось забув, то я нагадаю: обіцяв за кілька днів закінчити війну. Так звучно, високопарно проголошував, що буде покінчено з бандитами, злодіями, котрих наплодили «попєрєдніки». Воцариться правда, порядок, покінчимо з олігархатом, корупцією, і взагалі – заживемо заможно і щасливо. Просто наступить благоденствіє.

А що насправді вийшло, ми всі побачили за останніх п’ять літ. Серце розривається, коли дивишся на поголовну бідність, у яких трудних умовах живуть старші люди, бо пенсіонери одержують жебрацькі пенсії. Тарифи ж на воду, газ, послуги постійно зростають. Що там казати, народ став жити значно, значно гірше.

Чому?! Звичайно, тут війна дається взнаки. Витрати туди йдуть страшенні. Але не треба усе списувати лишень на це. Чому тоді багатіють олігархи? Не за наш з вами рахунок? Чому, як і раніше, діри на кордоні. Через них мільярди контрабанди витікає за бугор. Чому в офшорах осідають величезні кошти? Хто це допускає? Не влада, бува, не Президент?

Кругом процвітає злодійство, корупція. Хтось за це відповів, когось посадили, як і за невинно убієнну «Небесну Сотню»? Насірови як плодилися, так і плодяться, і ради їм немає. Бо суди продажні. Чому тут не навели порядку за п’ять літ. Подібні питання можна ставити й далі. Та кому від того легше буде. Усі ми хочемо жити краще, і баста.

Хто ліпше збреше?

Якщо ви думаєте, що нинішній гарант найбільший фантазер, то дуже помиляєтеся. Давайте зробимо невеличку мандрівку у нашу новітню майже тридцятилітню історію. Почнемо з Кравчука. Першого президента-комуняки. Він теж обіцяв світле комуністичне майбутнє. А що насправді одержали? Повний розвал, страшну інфляцію, бідові-пребідові дев’яності, з «кравчучками» рятувалися у Польщі. Туди возили крам, назад – мізерні копійки. Чого тоді не вибрали Чорновола, котрий десятки літ страждав по тюрмах, боровся за вільну Україну? Чому повірили хитрій брехні?

Кучма йшов на вибори з лозунгами господарськими. Обіцяв навести порядок, підняти Україну з колін. Насправді провів дику приватизацію, наплодив олігархів, розвалив колгоспи.

З якою надією ми зустрічали вистражданого, оспіваного у піснях, уславленого нашого месію Ющенка. Його знаменитий лозунг: «Бандитам – тюрми». Насправді хоч одного посадили? Крім пасіки і глечиків далі не пішов. Правда, ще постійно гризся зі своєю великою соратницею Юлею і здав Україну Януковичу.

Той обіцяв почути кожного. Мабуть, не треба нині розказувати всім, чим це закінчилося. Досі сидить на вкрадених українських мільярдах у Москві і розказує, які ми погані. І все слухає і слухає нас та ніяк не наслухається, бо в задниці колишній свій народ має.

Так що усі наші гетьмани одним миром мазані, про людей не вельми дбали й дбають, усе більше про себе та й про себе.

Треба визначитись між поганим і ще гіршим

За Порошенка другий раз не буду згадувати. Повернемося знову до виборчого «простирадла», себто кандидатського бюлетеня. Яких лишень там диваків немає. Блазні, придурки, відверто хворі… Ви у телевізорі надивилися на ті мордяки. А хто ж нами має керувати, від Путіна захищати?

Найприкріше, що народ їм вірить. У те, про що та хитра зозулька кує: така премиленна, як моя мати казала. Та ж так гарно! Або той борець за найбідніших, найнещасніших, хоч сам на машинах за мільйони їздить, у маєтках за мільйони живе. Всюди, бач, скотиняки, а він такий файний, пухнастий. Кругом хтось за кимось стоїть, хтось комусь продається. І в підсумку дурять нашого брата, дурять і благоденствують, бо бабло мають і вирішили, що стадом можна управляти, як самі того хочуть.

Боляче, страшенно боляче за себе, вас, усіх нас. Невже вони того варті? Сорок чотири, сорок чотири! Ну, чого вже не півсотні? Усі спішать нами помикати. Багацько? Дуже. А вибирати то ж немає з кого. Ну, хоч їдненький, однісінький кришталево чистий, порядний, справжній, наш в дошку. Так нема, немає.

Чогось мені чуйка підказує, що у фіналі в другому турі знову зійдуться ті, що й у страшному 2014 році. І доведеться вибирати між поганим і ще гіршим. А всі ви знаєте, кого найбільше ненавидить Путін і його посіпаки, котрі сплять і бачать нас своїми наймитами.

Уявіть на хвильку, що на трон сяде лисичка-щебетушка, котра пройшла вогонь, воду… та газові труби, або Коломойський в образі блазня. Тоді всім мало не покажеться. Зрештою, кого хочете вибирайте, головне – не продавайтеся.

Нам треба рятувати Україну. А там, Бог дасть, і наведемо у ній лад. Не може ж так бути, що віками ходитимемо жебраками під москальським чоботом.

Євген ХОТИМЧУК

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Політика, Україна, Волинь
В тему