Юлію засудили в рф до 19 років тюрми, в білорусі за ґратами два роки тримали 16-річну Марію.
Не лише в Україні знищує наших людей росія, а білорусь їй помагає, - йдеться у газеті «Твій портал».
Країни-терористки на своїй території буквально виловлюють за підтримку України, звинувачують у терактах, державній зраді та інших злочинах і засуджують до багаторічних термінів ув’язнення.
Каральна машина не зважає ні на вік, ні на стать. Для цих режимів достатньо одного – ти за Україну. А історії Марії Місюк та Юлії Лемещенко – яскравий тому доказ.
Дитину засудили без жодного доказу!
Марія Місюк родом із України. 15 років дитина тут прожила. 2022-го разом із сім’єю довелося переїхати до білорусі. А через два роки, в березні 2024-го, лукашенківські силовики затримали 16-річну Марію разом з іще шістьма підлітками. Усім їм висунули звинувачення в тероризмі.
Білоруська пропаганда швидко створила потрібну картинку. 29 квітня на телеканалі ОНТ вийшов фільм «Діти на прицілі. Завербовані ворогом». У ньому Марію назвали однією з семи підлітків, які нібито співпрацювали з українськими спецслужбами. За версією авторів фільму, вона створила «анархістський осередок «Чорні солов’ї» під керівництвом вигаданої «Національної визвольної армії України» для здійснення диверсій у білорусі та росії.
Ніяких підтверджень участі Марії в конкретних організаціях не було оприлюднено. Попри це, їй інкримінували статтю 289 Кримінального кодексу – «Акт тероризму» – і засудили до позбавлення волі в колонії загального режиму.
Два роки дитину тримали за ґратами. І коли одного дня до камери зайшли, сказали збирати речі, а потім кудись повезли, Марія злякалася найгіршого: «Я думала, нас везуть до лісу розстрілювати…» Дівчина ще не знала, що за її звільнення бореться Україна і що ми зуміли домогтися в лукашенка звільнення наших громадян.
На щастя, це вдалося зробити. І чотири місяці тому Марія побачила те, на що навіть не сподівалася. У листопаді дівчину разом з іще 30 цивільними українцями вдалося повернути додому. 18-річна Марія була серед них наймолодшою. Найстаршому бранцеві режиму лукашенка було 58. Частину людей лукашенко «помилував», бо вони були тяжкохворі. У декого навіть діагностували рак. Усіх цих людей білоруська Феміда засудила на строки від двох до 11 років, бо вбачала в них загрозу для тоталітарного режиму.
На відео, яке згодом оприлюднили в інтернеті, Марія після повернення сміється, плаче, знову сміється. Бо ми навіть не уявляємо, як це: готуватися до розстрілу, а потім зрозуміти, що ти на свободі!
На жаль, доля ще шістьох підлітків, яких білоруські силовики затримали разом із Марією, досі лишається не відомою.
Вона ні про що не жалкувала
Так само не відомо, що буде далі із 42-річною Юлією Лемещенко.
2014-го вона разом із чоловіком та сином переїхала з воронежа до Харкова. Там зайнялася спортом. 2021 року стала чемпіонкою України з пауерліфтингу у ваговій категорії до 57 кг.
Коли почалося повномасштабне вторгнення, Юлія виїхала до Німеччини. Згодом повернулася, щоб приєднатися до легіону «Свобода росії», який бореться з режимом путіна. Юлія пройшла співбесіду, військові навчання. А потім через треті країни заїхала до росії та під санкт-петербургом підірвала лінії електропередач. Згодом жінка відстежувала полковника росармії, який керував авіаударами по Харкову, що забрали життя десятків людей.
Коли Юлію затримали, вона не заперечувала своєї причетності до скоєного. Тож російський суд визнав її винною у державній зраді, навчанні тероризму, диверсії та підготовці теракту й покарав 19 роками позбавлення волі.
Перед оголошенням вироку Юлія не плакала, не каялася, не просила помилування. Вона розповіла про нещадне винищення росіянами України, про вбивства мирних жителів, зокрема й дітей, і сказала: «Я люблю Україну. Я безмежно люблю Харків. Але війна – це жахливо. І я вирішила боротися проти цього, проти російської військової агресії».
…Марія та Юлія – зовсім різні, здавалось би, долі. Одна – підліток, яка провела два роки за ґратами і повернулася додому. Інша – зріла жінка, спортсменка, яка отримала 19 років російської колонії. Але обидві вони постраждали за любов до України й за бажання нам допомогти. І, як написала згодом громадська діячка Марія Берлінська, «їхні тюрми – це ціна нашої свободи…»
Пам?ятаймо це…
Ніна Грицюк
Фото «Вясна» та соцмережі
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
