Ця привітна бабуся залюбки розповідає про минуле, дає мудрі поради і підтримує віру у краще.
І це попри те, що Пелагія Качка пережила голодомор, Другу світову війну, примусову працю в Німеччині. А ще – виховала п’ятьох дітей, - йдеться у газеті «Твій портал».
– З восьми років я важко працювала: сапала норми буряків, подавала снопи до машини-молотарки, – згадує довгожителька із села Михнів Шепетівського р-ну Хмельниччини. – В часи голодомору померли бабуня і моя молодша сестра, а мама лежала хвора й так висохла, що зуби були зверху. Від голоду мене врятувало диво – залишки картоплі з попереднього року. А далі нова біда – Друга світова війна. Мене, 20-річну, разом зі 150 односельцями вивезли до Німеччини, в Ерфурт. Там усе забрали: речі, одяг. Роздягаєшся догола – ідеш через прохідну.
У Німеччині Пелагія працювала на військовому заводі. Спочатку виготовляла коробки до автоматів, а згодом – деталі до літаків. Їжа – хліб із домішками і суп із брукви. Спочатку давали їсти двічі на день, а потім – тільки раз, і ще каву. Саме тоді, майже 80 років тому, з’явилася звичка починати день із кави.
Після повернення до України Пелагія працювала свинаркою, телятницею, дояркою в колгоспі. Коли вийшла заміж, народила п’ятьох дітей. Навіть отримавши звання «Мати-героїня», вона трудилася до 70 років. Поруч із нею зараз наймолодша донька, яка допомагає по господарству. Попри поважний вік, Пелагія Качка добре пам’ятає не лише власну історію. Вона щодня дивиться новини, щоб бути в курсі подій, опанувала мобільний телефон.
– Мрію, щоб усі мої рідні – п’ятеро дітей, сім онуків, дев’ять правнуків і праправнук, – з’їхалися разом, посиділи, пораділи одне одному, поспілкувалися. А найбільше хочу, щоб закінчилась війна...
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
