Катя й подумати не могла, що коли-небудь так закохається. Блондинка з пишним бюстом – вона ніколи не мала відбою від чоловіків. Тому й міняла їх, як рукавички.
Але Руслан був особливим… Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
Роман почався з учительської
Із першої зустрічі він задурманив дівчині голову. І чому, здавалося? Не дуже гарний. Не надто молодий. Просто якась внутрішня сила була в ньому. Отой чоловічий стрижень, котрий вабить і робить жінку рабою.
Спочатку це був лише флірт. Вона – молоденька вчителька, яка щойно отримала диплом і влаштувалася до школи. Він – майор поліції, якого запросили виступити на святі, бо колись навчався в цій школі.
Катя була серед організаторок свята. Тож після того, як Руслан виступив, запросила його в учительську на чай. Майор зміряв поглядом молоду математичку. «Не відмовлюся», – усміхнувся на запрошення. І так за спогадами про шкільне життя засиділися до вечора. Руслан запропонував провести Катю додому. Й відтоді все почалося.
Дівчина стала, як слухняна собачка
«Ой дівчата, як він цілується!..» – ділилися Катя з подругами, коли у вихідні зібралися за чашкою кави. Бо ніколи раніше дівчина не знала нічого подібного: і ніжність, і пристрасть, і якась тваринна жадоба.
– Ну, ти й штучка, – заздрісно казали подруги. – Такого холостяка обкрутила.
– А що ви думали! – сміялася Катя. Бо їй і справді подобалося, що майор запав саме на неї, що виконував усі забаганки, що поруч із ним не боялася нікого й нічого. Тож через декілька місяців, у вдячність за все, подарувала йому не тільки душу, але й тіло.
Коли закохані переступили ЦЮ межу, Катя надіялася на слова «виходь за мене». Та час минав, а руки й серця Руслан не пропонував.
Дівчина стала помічати, що до нестями ревнує коханця. Навіть тоді, коли він просто розмовляв із якимись жінками. «Все під контролем», – заспокоювала себе. Але розуміла: тепер контролює не вона, а він, чоловік у погонах. Пальчиком поманить – Катя бігла до нього, як собачка. А не запрошував – плакала в подушку, влаштовувала істерики.
– Катрусю, так не можна. Ти молода, красива. Нащо тобі я – старий холостяк? – заспокоював Руслан, коли після двох днів розлуки Катя (який сором!) прибігла до нього на роботу. – Знайди собі ровесника, вийди за нього, народи дітей. Хіба не кожна жінка про це мріє?
– Кожна… – шепотіла Катя. – Але я хочу, щоб ти мене взяв. Заміж…
Та Руслан знову «завів шарманку», що надто старий для молодої, красивої, розумної. Тож Катя вибігла з його кабінету і за сльозами не бачила світу божого.
Операція «Розлука»
Після тієї розмови Катя думала порвати ці стосунки раз і назавжди. Цілий місяць терпіла. Щоразу, коли телефонував мобільний, хапала з надією, що то Руслан.
Та коханець мовчав. Бо насправді натішився молодою вчителькою. Навіть утомився: і від її докорів, і від постійного «коли ми поженимося?»
Сказати прямо, що розлюбив і вже навіть намітив собі нову «жертву для любовного полювання» Руслан не міг. Може навіть, і совість не дозволяла. Тому він вирішив діяти хитріше. І, щоби спекатися Каті, – підіслати їй молоденького лейтенанта.
План був простий: лейтенант нібито ненароком познайомиться з Катею, запропонує провести додому, Руслан їх нібито випадково зустріне, звинуватить дівчину у зраді і – справу, вважай, закрито.
Олександр (так було звати підлеглого лейтенанта) був хорошим хлопцем. Тому спершу не хотів погоджуватися на аферу свого керівника.
– Та ні, товаришу майоре, – став віднікуватися. – Де я, а де – любовні схеми?
– Не спіши відмовлятися, – понизив голос Руслан. – Ти ж знаєш мої зв′язки в Києві? Виконаєш моє завдання – «порішаю» тобі підвищення. І не через два-три роки матимеш зірочку на погонах, а через пару місяців.
– Та ні, товаришу майоре, злочинця піймати – я «за». А бігати дівчат підставляти – ну, вибачте…
Руслан аж побагровів. Хотів загнути матюка: мовляв, то не прохання, а наказ. Втім Саша був не з боязливих, а ще (і за це Руслан його цінував) порядним. Тому майор вирішив зайти з іншого боку. Сказав, нібито інша коханка від нього завагітніла, він мусить одружитися, аби дитина мала батька, і що він, Саша, зможе після знайомства з Катею побути дівчині моральною підтримкою: «Бо ж ті дівчата, сам знаєш: можуть і таблеток наковтатися, і ще щось утнути. Тому прошу: поможи виплутатися із ситуації. Бо ти поможеш не мені – дівчатам».
Саша тяжко видихнув і таки здався:
– Ну, добре…
Усе йшло як по маслу
План, який так бездоганно розробив Руслан, ішов як по маслу. Олександр знайшов можливість познайомитися з Катею, завести розмову, запропонувати провести додому. Сподобався дівчині так, що вона не відмовила. «Але тільки провести. Не більше!» – відразу додала. Дорогою до її дому парочку «випадково» побачив Руслан. Улаштував сцену ревнощів. Катя божилася, що ні з ким і ніколи не зраджувала. Та Руслан нічого більше не став слухати. Сів у машину й поїхав. А Катя, заливаючись сльозами, сказала до Саші: «Ти зіпсував мені все життя!»
Того вечора молоденький лейтенант усе думав: «Чи правильно я зробив?» Якби мав номер телефону дівчини, може б, і набрав її, пояснив, утішив. Але…
Щоб звільнити душу від мук совісті, лейтенант вирішив відшукати Катю. А оскільки під час розробки Русланового плану дізнався про всі ті місця, де найчастіше буває дівчина, то знову її зустріти не склало для нього проблем.
Ледь не заколола ножицями
Ось уже місяць, як Саша і Катя щодня спілкувалися телефоном. На вихідні ходили гуляти. Просто – як друзі: без жодних обіймів чи поцілунків. Молодим людям було цікаво разом. Якось так легко, наче були знайомі все життя. І в якийсь момент Саша відчув: він закохався в молоденьку вчительку.
– Ти що, здурів?! – не міг повірити майор. – Та я вже рік її у хвіст і в гриву! А ти на «беушний» товар поласився?!
– Не смійте так про Катю! – стиснув Саша кулаки. – Я… Я хочу, щоб вона стала моєю дружиною!
– Ну, ти й бовдур! – скривився майор. – А зрештою… забирай. Дарую!
Такого Саша не зміг стерпіти. Розмахнувшись, так угрів майора, що той аж розпластався на підлозі. І саме в цей момент до кабінету забігла… Катя.
Як вона зайшла до приміщення поліції – не зрозуміло. Але дівчина почула розмову. І ота фраза «дарую!» так розлютила, що Катя схопила на столі канцелярські ножиці і кинулася з ними на майора. Саша миттю зреагував. Схопив дівчину обома руками і просто виніс із кабінету.
Забути минуле допомогла вагітність
То було справжнім потрясінням – дізнатися, як підло учинив Руслан і що знайомство із Сашею – то теж була частина плану.
Тому спочатку Катя нікого не хотіла бачити й чути, не вірила жодним поясненням. Але Сашина любов була такою щирою, такою справжньою, що дівчина вислухала молодого лейтенанта й зрозуміла: він справді хотів їй добра.
Аби витягнути Катю з важкого емоційного стану, Саша ні на мить не лишав її саму. Хоча то був серпень і скоро у школі мав починатися новий навчальний рік, та Олександр випросив у директора відпустку для Каті на тиждень. У себе на роботі написав рапорт на звільнення. І разом молоді люди поїхали в Карпати.
Щоправда, лейтенанту не підписали рапорт. Сказали, просто переведуть до іншого відділу, щоб Саша не перетинався з майором.
А через місяць після відпочинку Катя стала відчувати: її нудить так, що мусить ледь не на кожному уроці бігати до туалету. «Невже?» – промайнуло в голові. Із Сашею вони пішли до лікаря на обстеження. А коли робили УЗД, почули: «Вітаю, ви вагітна».
Того ж дня закохані подали заяву до РАЦСу. Не робили пишного весілля. Просто розписалися, повінчалися. І ніколи більше не згадували, із чого почалося їхнє кохання.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
