Ми зустрілися з нею в черзі до лікаря. Невисокого зросту, копна густого і довгого волосся, гарна фігура, на перший погляд, вона видалась красивою. Однак це лише тоді, коли дивитися на неї збоку. Варто було Ніні повернутися до мене лицем, як оте перше враження зникало миттю і вщент. Через частину лоба, щоку і по шиї в неї тягнулася родима пляма, через яку молода жінка мала ну зовсім не привабливий вигляд. Та коли до неї підійшов справжній красень і назвав її коханою, в мене, мабуть, був дуже здивований вигляд. Такий, що Ніна посміхнулась. А коли ми опинилися в одній палаті, розповіла історію свого знайомства з чоловіком-красенем, фото якого стало б гідною окрасою будь-якого дорогого журналу.
Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".
Ніна змалку чудово розуміла, що не красуня, і відтак завжди була сірою мишкою в садочку, школі, інституті, а згодом і на роботі. Однак ті, хто добре знав дівчину, дивувалися її неймовірно багатому внутрішньому світу. Вона була дуже чуйною, доброзичливою людиною. Прекрасно готувала, у вільний час багато читала, грала на акордеоні. А ще батько, хвилюючись, аби доньку ніхто не образив, віддав її у секцію карате, де вона здобула чудові знання і вміння. А ще – стала призеркою багатьох змагань.
– Тепер я за Ніночку спокійний, – говорив він кожного разу, коли донька поверталася після змагань з дипломами та нагородами. – Знаю, що вона точно за себе постоїть!
Його побоювання були небезпідставними. Річ у тім, що після роботи дівчина, щоб скоротити дорогу, часто йшла через парк, про який ходила погана слава – то сумку в перехожого вирвали, то жінку зґвалтували, то дівчину витрусили з шубки і примусили зняти все золото. В той же час дорога через парк економила майже годину часу, тож люди все ж продовжували ходити ним, сподіваючись, що все обійдеться.
– Люди добрі, допоможіть, – почула якось Ніна, йдучи парком.
– Мовчи, старий, поки зуби цілі, – пригрозив у відповідь здоровенний негідник, який витрушував кишені дідуся.
Ніна миттю опинилась поруч. Було неймовірно шкода старенького, голос якого тремтів. Невисокий, худенький дідусь виглядав підлітком проти дебелого, високого кривдника. Він просив не забирати пенсію, мовляв, нею ж має оплатити комунальні послуги і купити ліки.
– Та замовкни вже, старий, – закричав бандит і вдарив дідуся в обличчя. Від удару бідолашний похитнувся і впав. – Повір, ліки тобі точно не знадобляться.
– Ану, не смій його бити, – крикнула Ніна.
– О, яка краля! – мовив негідник. – Зачекай, подивлюся, чи в старого є ще щось цінне і займусь тобою.
І тільки-но він простягнув руки до дідуся, як дівчина нанесла перший удар. Опісля ще один. Це ще більше розлютило бандита, і він кинувся з кулаками на Ніну. Краєм ока вона побачила, як із-за дерев з’явився чоловік. Ще мить, і він кинувся їй на допомогу. За кілька хвилин кривдник лежав на землі. Незнайомець-рятівник викликав поліцію. Вони допомогли дідусеві, який все охав і стогнав від отриманих побоїв.
– Давайте я проведу вас додому, – запропонував чоловік, коли правоохоронці записали їхню розповідь і забрали бандита. – Ви не проти?
– Дякую, я недалеко живу, – спробувала відмовитися Ніна, чудово розумію, що він просто в темряві не бачив її плями на обличчі. Бо ж якби побачив, то хіба став би таке пропонувати?!
Однак Олег, а саме так звали незнайомця, виявився настирливим. Йдучи, вони розмовляли про все на світі. І виявилось, що в молодих людей чимало спільних інтересів. Подумки чоловік відзначив, що дівчина не лише ще та відчайдуха, але й дуже цікава співрозмовниця. Тож попросив номер телефону та запросив на побачення. Не на зустріч, не пройтися-попити каву, а на побачення. І це слово збило з пантелику Ніну.
– Я не знала, що робити, – розповідала вона. – З одного боку, розуміла, що він мав би побачити оті жахливі плями. Однак, з огляду на темряву, Олег міг і не зауважити їх. Тож не знала, варто мені, такій страшній, йти на побачення з таким красенем. А потім махнула рукою. Мовляв, або пан або пропав. Під вінець точно не покличе, а поспілкуватися чому б і ні? І пішла. Яким же було моє здивування, коли Олег не лише не злякався, а запропонував стати його дружиною.
Через місяць відбулося невеличке весілля, на яке запросили найближчих родичів та друзів. Через рік у подружжя з’явився син, а ще через два – донечка.
– У мене чудова сім’я, – сказала Ніна. – І я щиро дякую Богу за неймовірно чоловіка, за чудових діточок. За те, що в мене найкращі батьки. Повірте, в житті кожного з нас є за що подякувати Богу. Тільки ми чомусь не зважаємо на це та звертаємось лише з проханнями і вимогами – дай не те, хочемо се.
– А… Ммм… а люди, – я ніяк не могла запитати те, що крутилось на язику.
– Ви хочете запитати, як реагують люди, коли бачать такого красеня поруч зі мною? – молода жінка посміхнулась. – Одні жаліють Олега, думаючи, що я якось примусила його зі мною одружитися. Інші вважають мене неймовірною багатійкою. Мовляв, не інакше як через мільйони він мене заміж покликав. А нам байдуже. Ми щасливі, і це головне. А інші нехай думають, що собі хочуть.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
