Звістка про те, що її Василька, її єдине дитя, забирають в АТО, вибила опору з-під ніг Раїси.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
– Ой, лишенько, – ридала вона. – Мироне, зроби щось. Піди до голови сільської ради, поговори з ним як чоловік із чоловіком. У нього ж є вихід на районне начальство. Мо, щось вдасться змінити?
– Хочеш із сина боягуза зробити? – не витерпів чоловік. – Та з нього потім усе село реготатиме, що за материнську спідницю тримався, коли його друзі Україну від ворогів боронили. Ні одна дівка заміж не захоче вийти. І, зрештою, якби в сільського голови були гарні зв’язки, то хіба він свого племінника у те пекло відправив би? Пригадуєш, як його сестра плакала, розповідала, що хотіли відкупити, але не вдалося? Ні, Раю, нічого з того не вийде.
Коли хлопця забирали до війська, то на його матір страшно було й глянути: зчорніла, осунулася так, ніби пройшли не лічені дні, а роки. Все просила сина бути обережним і пам’ятати, що він у неї один. А ввечері довго-довго переглядала альбом з фотографіями маленького сина. Пригадала той день, коли дізналася, що вагітна. Лікарі тривалий час стверджували, що вона безплідна і не зможе завагітніти та виносити дитя. А проте і завагітніла, і виносила, і народила так легко, ніби їй 18, а не 38.
– Матимете втіху в житті, – сказала їй медсестра, принісши немовля. – Он який богатир народився!
Ось на знімку мить, коли вона вийшла з пологового з тугим згортком, перев’язаним голубою стрічкою. А ось Васильку вже пів року – сидить на ліжечку і посміхається. А це йому три роки – вони тоді вперше поїхали на море, і дитя боязко ступає по морському узбережжю. На цьому фото Василько – першокласник: з букетом квітів і портфеликом, який вона, Рая, привезла з самої столиці.
– Ой, сину-сину, де ти тепер, моя дитино? – ридала жінка, переглядаючи фото. – Навіщо та клята війна розпочалася?
– Тихо, заспокойся, моя кохана, – присівши біля дружини на диван, Мирон обійняв її. – Все буде добре. Ось побачиш – скоро наш синок повернеться додому. Витри сльози – і давай помолимося, аби з ним та його побратимами нічого не трапилося.
Мирон був сином священника, тому добре пам’ятав, як його батько наставляв і рідних, і вірян, стверджуючи, що нічого в нашому житті не відбувається без Божої на те волі.
– А Господь милосердний і любить нас так, як ніхто в світі нас не любить, – часто говорив отець Михайло. – Тому ми повинні в скрутну хвилину особливо просити Бога про допомогу. І Господь обов’язково почує нас.
Тож, принісши молитовник, почав шукати молитву до святого Василя, на честь якого і назвав сина.
– Отче Василю, благаємо тебе – захисти нашого сина Василька та його побратимів у цей нелегкий час, – просило подружжя, опустившись на коліна перед іконою святого, яку колись дідусеві Мирона привіз у подарунок священник із Афону. – Допоможи, аби закінчилася ця війна і ці хлопці повернулися додому живі-здорові.
Відтоді кожного ранку чоловік із дружиною молилися, аби день, який розпочався, пройшов для Василька добре, а ввечері благали святого захистити хлопців уночі.
– Я вірю, що святий Василь вбереже нашого сина, – мовила якось Раїса. – Коли я молюся, то відчуваю спокій на душі. Вірю, що мої молитви почуті.
Тієї ночі жінка прокинулася від гнітючого почуття страху, який важким каменем насувався на її душу.
– Господи, що ж це таке? – подумала і тихенько пішла на кухню накапати заспокійливих крапель. – Чому такий страх на мене напав? А, може, то мій синок у небезпеці? Святий Василю, врятуй мою дитину. Допоможи моєму Васильку.
Запаливши вогонь у лампаді перед іконою святого, жінка опустилася на коліна і почала, плачучи, молитися. Читала молитви з молитовника, зверталася своїми словами. Вона відчувала, що десь там, в тій зоні АТО, відбувається щось страшне. І просила святого вберегти її єдиного сина. А наступного дня телефон Василька виявився вимкненим. Тож для подружжя настали чорні дні очікування, коли не хочеться ні їсти, ні спати, ані навіть жити.
– Невже його немає серед живих? – якось подумала Раїса і тут же прогнала ту думку геть. – Ні! Святий Василь не допустить, аби мій син загинув.
Тим часом у госпіталі Дніпра медики робили перев’язки хлопцеві, якого привезли з численними осколковими пораненнями.
– Ми потрапили у засідку, і почалася перестрілка, – розповідав Василь, а це був він, пораненим бійцям. – Раптом мене хтось штовхнув так, що я впав. І цієї миті наді мною пролетіла граната. Далі був вибух – і отямився я, коли мене переправляли до шпиталю. Тут вже й дізнався, що єдиним залишився серед живих.
– Сину, тебе явно врятувала чиясь дуже сильна молитва, – мовив священник лікарняного храму. – Дружина, батьки, дідусі-бабусі за тебе, мабуть, дуже сильно моляться?
– Та я не одружений, – відповів Василь і додав: – А дідусі та бабусі давно померли. Мама… вона дуже рідко молиться. Хіба батько, бо він син священника і час від часу може ввечері помолитися. Отче, можна вас попросити? Я залишився без телефону, і мої батьки страшенно переживають за мене. Дозвольте надіслати їм смс.
– Синку, краще зателефонуй до них, – мовив священник і, усміхнувшись, протягнув телефон. – Повір, вони будуть щасливі почути твій голос.
Радості батьків не було меж – почувши голос сина, Раїса від радості знепритомніла, адже по телебаченню вже передали, що в тій місцині, де був її Василько, точаться страшенні бої і дуже багато вбитих.
А коли Василь приїхав додому і розповів про те, як його хтось штовхнув, то мати почала розпитувати детально, коли це було. А коли все зіставили, то зрозуміли, що в мить найбільшої небезпеки за сина молилася мати.
– Святий Василю, це ти врятував нашого сина, – розридалася жінка. – Отче, спасибі тобі.
Усі разом вони прочитали подячну молитву святому. А через день вся сім’я вирушила до монастиря, зведеного на честь святого Василя, аби подякувати за порятунок сина. І передати в дар ікону, перед якою молилася жінка.
– Нехай й інші матері мають змогу помолитися перед цим дивним образом, – мовила Раїса, передаючи святиню священнику обителі. – І святий обов’язково допоможе.
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Розповідь Раїси Чубірко записала Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
