Народила від шефа сина, а, коли він загинув, усвідомила, як сильно його кохала
Ірина все не могла простити Сергію його зраду. Тож між ними часто виникали суперечки, які вона сама ж і провокувала. А коли він йшов, то довго ридала, жаліючи про скоєне.
– Ірко, ну ти й дурна, – мовила Лариса, подруга, а заодно і сусідка Ірини. – Він купив тобі квартиру, оплачує усі видатки, утримує тебе і сина. Чого тобі ще треба?
– Він зраджує мене, – ридала Іра.
– Він? – знизала плечима Лариса. – Він тебе? Чи він зраджує дружину з тобою? Ти ж знала, що він одружений, що в нього сім’я.
У відповідь Ірина лише плакала. Та й що вона могла сказати?! Що закохалася у Сергія Івановича, як тільки його побачила?! Вона й нині пам’ятає той день, коли прийшла на співбесіду в одну фірму, яка активно розвивалася і розширювалася. Співбесіду проводив сам власник. Сергію Івановичу сподобалась розумна симпатична дівчина, яка чудово розбиралася в бухгалтерії. Відтак обговорили питання щодо працевлаштування, заробітної плати – і наступного дня вона почала виконувати свої нові обов’язки.
Роботи було багато. Тож частенько заходила до керівника погодити ті чи інші питання. Сергій Іванович бував і в бухгалтерії, бо хотів перевірити, чи все гаразд, чи справляється нова бухгалтерка з роботою. Коли ж готували звіти в податкову, то Іра почала засиджуватися на роботі допізна. Довго працював і Сергій Іванович, тож, побачивши, що дівчина виходить з кабінету о 21 годині, запропонував підвезти. Раз. Тоді знову і знову.
Одного вечора вона запросила на чай. Він не відмовився. У нього вдома тоді точилися активні сварки з дружиною, тож спілкування з Іриною приносило умиротворення і спокій. Тоді вони посиділи, випили чаю з пирогом, трішки поспілкувалися, і Сергій Іванович поїхав додому.
– Навіщо тобі жонатий, в якого двоє дітей? – не розуміла Ірини Лариса. – Невже думаєш, що покине їх заради тебе?
– А чому б і ні? – з викликом мовила Іра. – Ти подивися тільки на цю горгону. Вона ж лише псує йому життя. А зі мною він розквітне…
– Не мели дурниць, – перебила її Лариса. – Повір, такі, як він, сім’ї не кидають. Тому опустися на грішну землю і дивися тверезо на життя.
Проте Ірина зупинятися не хотіла. Більше того – одного дня, запросивши Сергія до себе на вечерю, влила йому в чай трішечки коньяку.
– Тобі потрібно розслабитися, – мовила, ставлячи перед ним чашку. – Ти ж весь час у напрузі – робота, сім’я.
Того вечора він так і не поїхав додому. Всю ніч вони кохалися так, наче востаннє. А під ранок вона зізналася, що давно кохає його. У відповідь він промовчав. Лише поцілував її.
А через декілька тижнів стало відомо, що Ірина вагітна. Коханий звістці зрадів.
– Значить, потрібно купити тобі квартиру, – мовив він. – Ну не будеш же ти жити в орендованій. Тож завтра займуся цим питанням. Іро, народи мені сина. Так хочу сина!
Свого слова Сергій Іванович дотримав – незабаром Ірина перебралася в простору двокімнатну квартиру, в якій щойно зробили ремонт. Чоловік подбав про все необхідне, також дав Ірі банківську картку, на якій була чимала сума. Він часто приїжджав до неї після роботи – привозив свіжі фрукти та овочі, різноманітні продукти, одяг та інші речі для малюка. А коли Ірина народила хлопчика – Сергій бував у них кожного дня.
Спершу молоду маму все влаштовувало. Однак, коли Петрик підріс і почав питати, чому татко лише приходить до них, але не живе з ними, Ірина почала вимагати, аби Сергій розлучився.
– У нашого сина повинен бути батько, – часто казала вона йому. – Подумай сам – твої доньки вже дорослі. А цей ще зовсім дитя. І він потребує тебе.
– Іринко, не можу, – з сумом відповів чоловік. – Я не можу розлучитися. Ти ж знаєш – я хочу балотуватися на посаду міського голови, і раптом розлучення? Це вплине на мій імідж, і тому не можна цього допустити.
– Ти нас не любиш, – традиційно підсумовувала Іра.
– Ні, я люблю вас найбільше в світі, – заперечував Сергій. – І ти це знаєш. Я обов’язково одружуся з тобою, просто наразі не маю змоги це зробити. Повір мені.
Якби не оті розмови, які псували нерви обом, то загалом їхні взаємними були ідеальними. Вони кохали одне одного, і обоє це відчували. Коли ж Ірина починала розмову про те, що Сергій зраджує їй зі своєю дружиною, у їхніх стосунках з’являлася прохолода.
Того трагічного дня Сергій заїхав на годинку – привіз продукти, машинку на радіокеруванні для сина, гроші.
– Моя вирішила повезти дітей на море, то хочу відвезти їх на потяг у Київ, а там – у Бориспіль.
– А нас коли повезеш на море?
– Якщо хочеш, то давай я куплю путівки і полетите, відпочинете. І малий море побачить.
– Знову сама? А чому не вдвох? Невже син хоч на відпочинку не може бути з батьком?
– Іринко, не починай, ти ж розумієш…
– Ні, не розумію. Я втомилася розуміти. Ну скільки ж так триватиме?
Якщо в попередні рази подібні суперечки вирішувалися тим, що Сергій та Ірина все ж знаходили спільне рішення, то того дня чоловік ніяк не міг вмовити її зрозуміти його.
– Ну не муч мене ще ти, – нарешті мовив і пішов до вхідних дверей. – Ти ж знаєш, як я тебе кохаю.
За мить Ірина почула, як зачинилися двері. Через годину Сергій телефонував їй, проте вона не відповіла на його дзвінки. І лише наступного дня дізналася, що Сергій, після того як відвіз дружину і дітей на потяг, поспішав на роботу і загинув у ДТП. Виявилося, що він, коли його везли до лікарні, намагався зателефонувати їй. А вона, ображена і сердита, не хотіла з ним розмовляти.
– Сергійку, прости мені, – ридала Ірина на його могилі. – Прости. Якби можна було все повернути – я б тішилася навіть з того, що ти живий. І ніколи не псувала б тобі настрою.
Дивлячись на могилу, заставлену десятками вінків і букетів, вона враз усвідомила, як сильно кохає Сергія. Зрозуміла, як сильно він любив її і сина. Коли, балансуючи на межі життя і смерті, телефонував саме до неї. Що хотів сказати? Цього вона вже ніколи не дізнається.
Ксенія Фірковська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.