Настя всі 20 років з трепетом згадувала той вечір, який вони з Максимом провели разом. Обоє з першого по одинадцятий клас сиділи разом, і всі були переконані, що вони згодом стануть чоловіком і дружиною.
Проте батьки хлопця думали зовсім по-іншому, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
– Що? Гальчина Настя мені в невістки набивається? – здивувалася тітка Люда, мама Максима. – От чого не буде, того не буде. Ач, чого захотіла! Злидота і голота, а на мого сина вже плани має.
– Та чого ти так на неї з'їлася? – не стерпіла її сусідка тітка Тамара. – Так, дівчина з бідової сім'ї, але красива, роботяща, скромна. Зрештою, не в грошах щастя.
– Звісно, що не в грошах, – відповіла тітка Люда. – А в їхній кількості.
При зустрічі з Настиною мамою, яка працювала бібліотекарем в сільській бібліотеці, тітка Люда виказала все, що думала і про дівчину, і про її батьків, і про те, що сина вона ростила не для «такої, як твоя дочка».
– Людо, навіщо ти так? – не витерпіла мама Насті і заплакала. – Хіба про мою доньку хтось слово погане скаже? Зрештою, вони ще ж школярі, ніхто нікого заміж не кличе і…
– І не покличе! – впевнено мовила тітка Люда. – Мій Максим твоєї дочки точно заміж не покличе.
А далі був випускний. Весь вечір вони провели разом. Танцювали усі танці і… мріяли.
– Ти тільки не слухай, що там моя мати говорить, – просив кохану Максим. – Ми обов'язково будемо разом. Ти ж знаєш, що я тебе кохаю і ніколи нікому не віддам.
– І я тебе кохаю, Максе, – прошепотіла дівчина, пригортаючись до коханого.
Хлопець планував, що вони обоє вступлять в інститут, він піде працювати, і через рік вони з Настею одружаться. Однак все вийшло по-іншому.
– Сину, ти мусиш поїхати до тітки в Італію, – твердо мовила тітка Люда. – Вона зламала ногу і має полікуватися. А ти сам знаєш, що вона не може залишити роботу, бо тоді втратить робоче місце. А в неї троє дітей, яких потрібно ставити на ноги… Дядько Толик має бути з дітьми, а ти поїдеш заміниш її, а заодно і трохи грошей заробиш.
Попри всі заперечення юнака, мама все ж випровадила його в далеку Італію. А там тітка влаштувала його тимчасово на своє місце, а тоді переконала залишитися ще на трохи.
– Заробиш грошей і поїдеш, – мовила тітка Даша. – Ти, хлопче, як не крути, а гроші тобі потрібні. Ти ж наче одружуватися зібрався, то сам маєш розуміти це.
І Максим вирішив залишитися. «Буквально на декілька місяців, – писав він в листі до Насті. – Кохана моя, я зароблю гроші, ми одружимося і…» Юнак навіть подумати не міг, що його листи, які він писав Насті кожного дня, до неї не доходили. Тітка Люда попросила сільську листоношу, свою давню подругу, віддавати їй листи, які Максим писав до дівчини.
А Настя спершу чекала-виглядала листоношу, а через декілька місяців змирилася з тим, що Максим про неї забувся. Тим більше, селом пішли чутки про те, що він одружився і залишається жити в Італії.
– Доню, не плач, – мати пригорнула до грудей Настю. – Це життя. А в ньому бувають і розчарування, і біль, і смуток. Але повір, все буде добре. Я знаю, що ти будеш щасливою і все в тебе буде добре. А Максим… І в нього нехай все буде добре… Прости йому, доню.
Дівчина успішно закінчила інститут, влаштувалася на роботу бухгалтером. Багато працювала, а у вихідні поспішала до рідного села. Згодом батьки продали обійстя. До цих грошей доклали те, що було у Насті, і на околиці обласного центру придбали будиночок. Разом вирощували на маленькому городі овочі, а ще – завели курочок, щоб постійно мати свіжі яйця. Батько Насті, досвідчений агроном і садівник, посадив плодові дерева і чимало кущиків.
– Татку, а давай купимо собаку, – запропонувала якось Настя. – Наш Шарик вже старенький, і на очах більма з'явилися.
– А ще він фактично втратив слух, – мовила мати.
– А як він сприйме цуценя? – міркував батько. – Воно-то добре, коли у дворі гарний сторож є. Але боюся, що наш Шарик не сприйме того цуцика.
Проте побоювання чоловіка виявилися марними. Старий пес, який доживав свої дні, радісно сприйняв появу цуценяти. Тож незабаром вони обоє спали у спільній будці, а вдень Тошка бігав по двору, а Шарик повертав туди-сюди голову, намагаючись почути його дзвінкий гавкіт.
А ще Настя, коли був час, залюбки виводила Тошку погуляти на вулицю. Вони йшли в парк неподалік їхнього будинку, і там молодий собачка бігав донесхочу. Саме там, гуляючи зі своїм улюбленцем, дівчина познайомилася з Олегом, який також вигулював свою вівчарку Лору.
– Мамо, тату, я хочу вас познайомити з Олегом, – захоплено розповідала вона батькам через три місяці після знайомства. – Якщо ви не проти, я запрошу його до нас в неділю.
– Дякувати Богу, що ти щаслива і закохана, – мовила мати, крадькома витираючи сльози. – Я так переживала за тебе. Тобі вже 30 років, а все сама.
Молодий чоловік сподобався її батькам, і незабаром вони відсвяткували маленьке весілля, на яке запросили найближчих родичів і друзів. Олег переїхав в оселю Насті, і усі разом вони раділи кожному дню. Щоправда, через рік стало відомо, що зі здоров'ям молодої жінки не все гаразд – вона не могла завагітніти, і тому довгоочікуваний малюк у їхній сім'ї з'явився лише на четвертий рік спільного життя.
Настя щиро раділа донечці – і водночас бідкалася через те, що за місяці вагітності сильно поправилася. Тому й вирішила записатися в тренажерну залу, аби позбутися зайвих кілограмів.
– Настю, це ти? – почула такий рідний голос. – Настю…
Це був Максим. Такий рідний і чужий водночас. Вони дивилися в очі одне одному – і наче й не було між ними отих довгих 20 років.
– Я хочу одружитися з тобою, і ми будемо разом, – говорив Максим, коли вони, вийшовши з зали, йшли по проспекту. – Я все життя тебе кохав і кохаю.
– І я тебе кохаю, – прошептала у відповідь Настя. – І всі ці роки кохала і чекала. Але тепер у тебе своє життя, а в мене – своє…
Ксенія Фірковська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
