«Добрий день, дорога редакціє моєї улюбленої газети! Ви допомагаєте багатьом читачам у їхніх проблемах, радите, як краще вчинити. Я довго думала і теж вирішила написати до вас листа. Прізвища свого називати не буду, бо мені соромно зізнатися в ситуації, в якій опинилася. Але прошу поради, як мені бути.
Отже, в мене така ситуація. Я людина з інвалідністю, маю третю групу. Пенсія непогана, на життя вистачає. Але мені вже 80 років, і я не можу сама себе повністю обслужити, бо дуже болять ноги. Тяжко ходити, особливо до магазину, на пошту чи по воду», - йдеться у газеті «Твій вибір».
«Я маю двох синів. Старший живе не далеко від мене, але любить випити, має непростий характер, тому часто з ним сваримося. Останній раз, на Пасху, я пішла до сина в гості, то додому верталася в сльозах. Ні невістка, ні внуки за мене не заступилися. З тих пір вони не дзвонять і я їх не набираю. Їм усе одно, чи я жива, чи слаба, чи голодна.
А молодший син живе в сусідньому селі, але кожного тижня приїжджає до мене велосипедом, привозить продукти, майже щодня телефонує сусідам, щоб зайшли-глянули, чи мені що не треба.
Не знаю, чи це буде правильно, але я хочу, щоб, коли вмру, то хата, хлів, земля – все, що я нажила за своє життя, – щоб воно дісталося тій дитині, яка мене догляне до смерті.
Чи можу я в законний спосіб, іще поки жива, оформити всі документи, щоб після моєї смерті сини не посварилися і не йшли до суду? Бо думаю, що суд призначить поділити моє майно порівну. А я вважаю, що має бути по-чесному: хто маму доглядає, той і буде її майно мати, а кому на маму наплювати, то і мама тим самим відповість.
Прошу, дайте мені пораду і людську, і юридичну: як мені правильно вчинити в цій ситуації? Бо вже понад місяць не знаходжу собі місця. А розказати сусідам чи родичам у селі не хочу. Бо може дійти до мого старшого сина, а він, як нап′ється, то що хочеш може зробити – і мені, і моїй хаті. Дякую. Ваша читачка Валентина С., Ковельський район, Волинь».
Які є варіанти передачі майна у спадок?
Дякуємо, пані Валентино, і за те, що читаєте нашу газету, і за те, що довіряєте й ділитеся найбільш сокровенним. Бо в житті справді часто виникають ситуації, коли не всі діти помагають батькам, та, щойно мама з татом умруть, – претендують на їхню спадщину. Думаю, в багатьох наших читачів закрадалося питання, чи можна передати майно лише тим людям, які реально підтримують, а не тільки числяться близькими родичами.
Так-от, закони України на вашому боці. Вони дозволяють людині самостійно визначати долю свого майна.
Найпростіший для того спосіб – оформити заповіт. Відповідно до статті 1235 Цивільного кодексу України, заповідач має право на власний розсуд визначити спадкоємців і вирішити, хто не отримає спадщини.
При оформленні заповіту людина, поки жива, залишається власником майна і може в будь-який момент змінити або скасувати свій заповіт. У документі можна передбачити передачу майна лише тим дітям, які допомагають, і не включати тих, хто не бере участі в житті батьків. А якщо дитина виправиться, то можна в будь-який час її вписати у свій заповіт.
Однак при оформленні спадщини шляхом укладання заповіту існує важливе обмеження. Навіть якщо дитину не зазначено в заповіті, вона все одно отримає частину спадщини, якщо на момент відкриття спадщини ця дитина є особою з інвалідністю або пенсіонером за віком. Тому, пані Валентино, якщо ваш старший син уже на пенсії чи має інвалідність, то вам заповіт не підходить. Бо старший син усе одно, згідно зі статтею 1241 ЦКУ, отримає половину від тієї частини, яку отримав би й без заповіту.
Відтак можете розглянути ще один варіант – договір довічного утримання. Цей документ передбачає, що ви як мама передаєте ще за життя майно молодшому синові, а він бере на себе обов′язок доглядати за вами, забезпечувати продуктами, ліками та іншою необхідною допомогою. При цьому за вами як власницею зберігається право довічного проживання у своїй хаті, а ваше майно вже не буде входити до складу спадщини, яку потім ділитимуть між найближчими родичами. Крім того, за наявності договору довічного утримання ваш молодший син не зможе без вашої згоди розпоряджатися вашим майном, оскільки нотаріус встановлює відповідну заборону.
Якщо ж ви, пані Валентино, все одно переживаєте за долю свого майна після смерті, то можете обрати ще більш «гарантований» варіант – договір дарування. Однак пам′ятайте: якщо ви його оформите, то ще за життя втратите право власності на своє майно – все воно перейде молодшому синові. Як на мене, перш ніж оформляти договір дарування, треба добре обдумати. Чи настільки ви впевнені в молодшому синові? Чи не станете потім зайвою у своїй же хаті? А може, з часом помиритеся зі старшим сином і захочете якщо не на нього, то його дітей (ваших онуків) переписати частину свого майна? Тим паче ви можете прожити ще і десять, і двадцять років, а за цей час багато чого може змінитися.
Коли можна звертатися до суду
Якщо жоден із трьох запропонованих варіантів вам, пані Валентино, не підійшов, то ось іще один можливий вихід. У випадку, якщо заповіт не складено, але виникає необхідність усунути одного зі спадкоємців від спадкування, це можна зробити через суд.
Але відразу попереджаю: процедура ця складна і потребує доказів. Необхідно підтвердити, що ви потребували сторонньої допомоги, а старший син мав можливість її надавати, але свідомо цього не робив.
Оскільки без належної доказової бази суд не задовольнить такі вимоги, то вам важливо заздалегідь подбати про докази. Для того можна зберігати чеки і квитанції, якщо саме молодший із синів купує вам продукти, ліки чи оплачує комунальні послуги. Також доведеться регулярно звертатися до лікаря, щоб довести в суді те, що ви справді маєте потребу у сторонній допомозі. За можливості варто залучати свідків – сусідів або соціальних працівників, які підтвердять, що молодший син за вами доглядає, а старший – ні.
А ще, коли ви вже всерйоз зайнялися питанням оформлення спадщини, то треба окрему увагу приділити документам на майно. Бо знаю, що в сільській місцевості люди старшого віку не завжди вважають за потрібне підтверджувати офіційно своє право на нерухомість: мовляв, «то ж і так усі знають, що то моя хата».
Знати люди знають, але є закон, і він чітко прописує, як має відбуватися процес оформлення спадщини та її набуття. Тому вже зараз варто перевірити, чи маєте ви всі правовстановлюючі документи на своє майно, чи внесена ця інформація до Державного реєстру. Без належного оформлення всіх паперів неможливо укласти ані заповіт, ані договір.
Однак загалом рішення пані Валентини дуже правильне: щоб справедливо розпорядитися своїм майном і уникнути майбутніх конфліктів між дітьми, вирішити питання про передачу спадку слід завчасно, а юридично грамотно оформити документи найкраще за життя.
Поліна Костюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
