Напевно, багато хто звертав увагу на те, що сучасні могили можуть бути обгороджені - ланцюгом, живоплотом, кованою або різьбленою огорожею. І чисто з практичної, людської точки зору це можна пояснити - хочеться захистити останній притулок близьких людей від вандалів, позначити територію. Але якщо ми звернемося до більш давніх поховань, то виявимо, що вони відкриті, і чим вони старші, тим більше вірогідності, що вони зіллються з іншими і втратять свій унікальний вигляд.
Чому огорожа - погана ідея
На тонкому плані огорожа - це перешкода. Вона, безумовно, буде доречна на кладовищі в цілому - і буде позначати фізичну перешкоду між світом живих і світом мертвих, захищати всю територію і спокій покійних. Але душа повинна звільнитися, залишити не тільки тіло, а все, що її пов'язує з мирським життям - і тут паркани недоречні. Чим більше могила буде схожа на «дім» або «кімнату», тим менше шансів у душі її покинути.
Спроби залишилися в світі живих родичів і друзів, «прикувати», затримати душу покійного навряд чи приведуть до добра. У давнину ховали разом з усім скарбом і навіть рабами - там самим ускладнюючи перехід. Саме тому коли вчені зачіпають давні поховання (наприклад, гробниці фараонів), починають відбуватися страшні події - дуже багато душ не змогли покинути земне життя і залишилися між світами - злі, неприкаяні, які не розуміють, що відбувається.
Навіщо потрібна хвіртка
Тому існує й інша традиція - залишати хвіртку біля огорожі відкритою - щоб душа могла покинути це місце. Краще не перешкоджати переходу, а зробити поруч з могилою скромну, але зручну лавку, де можна перепочити, поговорити з минулим - словами або думками, з'єднавшись з ним, спалити написані для нього послання. Адже могила - це місце, де рідні можуть зустрітися і відчути присутність духу. Тут важливо нагадати собі, що для любові перешкод не існує, і вона залишається з нами в будь-якому випадку.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
