Степан Хмара родом зі Львівщини. За фахом – медик. А за покликом серця – борець за Україну.
Його боротьба почалася на початку 1970-х із поширення заборонених у Союзі праць дисидента Андрія Сахарова, які Степан Хмара переклав українською, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Після арешту 1972-го В’ячеслава Чорновола Хмара разом із Олесем Шевченком редагував «підпільний» журнал «Український вісник», де публікувалися твори заборонених в СРСР українських письменників Василя Симоненка, Василя Стуса, Івана Світличного, Івана Дзюби. Вже тоді Степан Хмара видав свою статтю «Етноцид українців3 в СРСР». Не дивно, що 1975-го кремлівські спецслужби вирішили його «усунути», звинуватили в тому, що нібито незаконно надавав послуги зі стоматології. Але достатньо доказів КДБ тоді не знайшов. І заарештувати Хмару зумів аж 1980-го. Українця звинуватили в тому, що вів «приватне підприємництво» та проводив «антирадянську агітацію і пропаганду».
Рубав правду-матку навіть президентам
Майже сім років Степан Ількович провів у концтаборах суворого режиму. Але як тільки 1987-го отримав свободу та повернувся до України, знову взявся виборювати Україні незалежність у складі Української Гельсінської спілки.
1990-го він був учасником Революції на граніті і в центрі Києва два тижні голодував. Коли його арештували, сфабрикувавши справу щодо «нападу на працівника міліції», Степан Хмара знову оголосив голодування. Вийшов на волю у квітні 1991 року. Після цього він був учасником Помаранчевої (2004-го) та Революції гідності (2013 – 14). Та за таку самовіддану боротьбу Президент Віктор Ющенко підписав Указ про присвоєне3 Степану Хмарі звання Героя України.
Люди тричі обирали Степана Ільковича депутатом Верховної Ради (І, II та IV скликань). Він був одним із авторів Декларації про державний суверенітет України, співавтором закону про конфіскацію майна Компартії та співтворцем Конституції України.
Нещадно критикував Леоніда Кравчука за те, що той віддав росії всю ядерну зброю України. Степан Хмара вимагав прописати в Конституції заборону на розміщення в Україні іноземних військових баз, зокрема в Криму. Після підписання Юлією Тимошенко газових угод із путіним Степан Ількович назвав це «продажем України» та вийшов із фракції БЮТ. Після анексії Криму та окупації Донбасу він закликав розірвати будь-які стосунки з росією . А український парламент 2014 – 2019 років називав «огидним посміховиськом», до якого йому «бридко заходити». Дісталося від Хмари і владі Зеленського: «Цю шпану, що прийшла до влади, їх усіх чекає трибунал! Це перекотиполе, яких цікавлять тільки гроші».
Кінець російської імперії залежить від України
Останнім часом Степан Хмара боровся з онкологією. Попри це, не полишав боротьби за Україну та її народ. Ходив на судові слухання у справі розстрілу на Майдані учасників Революції гідності. Коли в одному із інтерв’ю у жовтні 2017-го його запитали, чи відчуває він свої 80 років, Степан Ількович зізнався: не має на те часу, бо постійно в русі, в боротьбі.
Хоча він не раз казав, що поки що не бачить України такою, про яку мріяв, та у відчай не впадав. Навпаки. «Ніколи людина не має замикатися на тому, що «якщо мені не доведеться бачити, то мені однаково. Ні, мені не однаково, буду з того світу дивитися», – казав він.
Після повномасштабного вторгнення росії Степан Ількович іще навесні 2022-го наголошував: «Це особлива війна. Війна світів. Імперії зла і справедливості. А кінець російської імперії, ключі від її кінця, в Україні».
Цьогоріч, 18 лютого, перед 10-річчям кривавих розстрілів на Майдані Степан Хмара просив завезти його 20 лютого на Хрещатик, туди, де стільки крові пролили українці за свою свободу. На той момент Степан Ількович уже перебував у лікарні, вже сили були не ті. Та він усе одно не міг заспокоїтися. Особливо переживав за події на фронті. Щодня, щогодини переглядав в інтернеті, що відбувається.
«Дуже переживав за Авдіївку, за Андрія Білецького і його Третю штурмову, – розповіла «Високому замку» вдова Роксолана Хмара. – Він казав: «Це найкраще, що ми маємо. Вони повинні врятуватися! Вони не можуть потрапити в оточення!» І останні молитви Степана були за те, щоб наші воїни могли достойно вийти з тієї Авдіївки, щоб ми могли захистити все українське, на що зазіхнули москалі…»
А в середу, 21 лютого, на своїй сторінці в фейсбуці Роксолана Хмара написала: «Не хочу у це повірити. Не хочу це писати. Мій найдорожчий у світі чоловік помер. Все. Ми всі робили все, що могли, і навіть більше. Ми так хотіли, щоб він був із нами, коли проголосять нашу Перемогу! Я так хотіла бачити його щасливе обличчя! Його прекрасне обличчя! Бо він був таким красивим навіть у свої 86».
…Тепер Степан Ількович молитиметься за Україну з небес. А його боротьбу маємо продовжити ми. Кожен – на своєму місці і в силу своїх можливостей. Бо стільки поту, сліз та крові пролито за нашу свободу, що ми просто мусимо перемогти…
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
