Її називали примадонною XX ст. Адже голос українки Соломії Крушельницької лунав від Львова й Відня до Буенос-Айреса та Каїра. Але за блиском світової слави ховалася драматична історія жінки, яка обирала свободу замість вигідного шлюбу й не хотіла терпіти приниження від радянської влади.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Світовий тріумф
Соломія Крушельницька походила з давнього українського шляхетського роду, що отримав привілеї ще у 1395 році від Владислава Ягайла. У її свідоцтві про хрещення навіть був напис nobiles – «шляхетна». Мати Теодора Савчинська була освіченою жінкою, співала й знала іноземні мови. У родині зростало восьмеро дітей, і Соломія з дитинства чула музику й багатоголосся.
Сценічна кар’єра української оперної співачки почалася у 23 роки. Її обожнювали у Варшаві та Кракові, запрошували до Італії, Австрії, Чилі, Єгипта. У столиці Аргентини, Буенос-Айресі, Соломії Крушельницькій аплодували понад пів години. А під час постановки «Мадам Баттерфляй» її 17 разів публіка викликала на біс. Відтоді Соломія назавжди увійшла в історію як «чарівна Баттерфляй». Але при цьому лишилася вірна українській землі і щороку приїжджала з гастролями до наших міст: і великих, і таких маленьких, як Збараж.
Москва позбавила її всього
У 18 років Соломія вже мала бути заміжньою. Батьки прийняли рішення про весілля з семінаристом1 Зеноном Гутковським, призначили дату, розіслали запрошення. Та коли Соломія дізналася, що наречений проти її сценічної кар’єри, то просто втекла з-під вінця. А заміж вона вийшла лише у 38 років. Її обранцем став італієць Чезаре Річчоні – адвокат, мер міста В’яреджо, аристократ і великий шанувальник культури. Їхній шлюб виявився щасливим: разом вони жили на віллі в Італії, приймаючи у себе митців і друзів з усього світу.
Коли 1939-го Соломія приїхала в гості до рідних на Галичину, почалася війна. Радянська влада перекрила співачці шлях додому, в Італію. У неї відібрали будинок, переселили в маленьку квартиру. Щоб вижити, вона давала приватні уроки вокалу. Громадянства їй довго не надавали, права на роботу не давали. Лише переписавши італійську віллу й майно на радянську державу, Крушельницька змогла повернутися до викладання. Хоча при цьому її звинувачували у «буржуазному націоналізмі» й дорікали відсутністю диплома. І лише у Львівській консерваторії, серед учнів, вона знайшла новий сенс життя.
Крушельницька гастролювала до 66 років, і кожен її концерт завершувався українською піснею.
Сьогодні ім’я Соломії Крушельницької носить Львівська опера, а її життєвий шлях нагадує: справжня слава – це не лише оплески. Це вміння залишатися вірною собі, народові й мистецтву, попри всі випробування.
Підготувала Ірина Світляковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
