Люди

Леонід Каденюк: космічна слава, раптова смерть і війна за спадщину

Леонід Каденюк: космічна слава, раптова смерть і війна за спадщину

28 січня міг би відсвяткувати свій 71-й день народження перший і поки єдиний космонавт незалежної України Леонід Каденюк. Але 31 січня 2018-го під час ранкової пробіжки Леонід Костянтинович помер. Його забрала така ж смерть, як і брата-близнюка, – серцевий напад. І доки одні оплакували цю легендарну людину, інші потирали руки, щоб забрати семикімнатну квартиру в центрі Києва, яка коштує в межах мільйона доларів.

Чому так сталося і які факти з особистого життя Леоніда Костянтиновича стали відомі лише після його раптової кончини?..

Щоб стати космонавтом, пережив зупинку серця

Стати космонавтом Леонід Каденюк вирішив у дев’ять років: у день, коли Юрій Гагарін уперше покинув межі планети Земля. Тоді хлопчина із чернівецького села Клішківці виліз на каштан і закричав: «Мамо, я теж полечу в Космос!»

Щоб здійснити мрію, Льоня закінчив зі «срібною» медаллю школу, вступив до Чернігівського вищого авіаційного училища льотчиків. Там познайомився з майбутньою дружиною, Людмилою, тато якої викладав в училищі. По закінченні навчання влаштувався працювати льотчиком- інструктором. А до загону радянських космонавтів Леоніда відібрали, коли його з Людмилою сину Володі було два роки. Це сталося 1976-го.

– Відбір був дуже жорстким. Серед п’яти тисяч заявок із усього Союзу лишили тільки 500, – згадує вдова Леоніда Каденюка, Віра (друга дружина космонавта). – На наступному етапі відбору космонавтам зупиняли серце, далі реанімували і якщо щось ішло не за планом – все: кандидат не підійшов.

Далі Каденюк випробовував космічну систему «Буран», навчався в Московському авіаційному інституті, працював у Державному науково-дослідному інституті ВПС СРСР.

На той час він встиг перевезти Людмилу й Володю до Зоряного містечка, що під Москвою. Отримати там трикімнатну квартиру площею майже 100 «квадратів». Розлучитися, залишити житло дружині та сину, а потім знайти її – Віру, яка впродовж наступних 35 років була і коханою, і другом.

Після польоту повірив у Бога

Після розпаду першого шлюбу Людмила Колеватова разом із сином залишилася в Зірковому містечку. А Леонід спершу працював під Москвою, а з розвалом СРСР переїхав до України.

– Ми з мамою взяли громадянство Росії. А тато прийняв громадянство України, – розповідав в одному з інтерв’ю Володимир Колеватов, якому нині 48 років. – Після розлучення мама працювала вчителькою малювання та креслення в селищі, що за чотири кілометри від Зіркового містечка.  А я вивчився на інженера з авіаційного озброєння, проте працюю викладачем у спортивно-танцювальному клубі, часом мене запрошують бути суддею на танцювальних конкурсах.

Після розлучення Леонід Каденюк підтримував першу дружину та сина. Виплачував аліменти. Тож і через багато років, коли Володимир приїжджав до Чернігова провідати бабусю з дідусем по мамині лінії, приїздив іноді до Києва зустрітися з татом. А от із татовою другою дружиною зав’язувати дружні стосунки не хотів. Хоча це аж ніяк не вплинуло на щасливий шлюб Леоніда та на три роки молодшої Віри.

– Ми були справді щасливими, – розповіла в торішньому інтерв’ю Віра Каденюк. – Ніколи не заважали одне одному професійно рости. Спочатку обоє працювали при Державному льотно-випробувальному центрі СРСР. Я здійснювала технічний переклад із англійської інструкції до літаків і таємних видань. Льоня був льотчиком-випробовувачем: перевіряв, на що здатні щойно сконструйовані літаки на висоті 15 – 20 кілометрів. Робота дуже небезпечна. Чимало літальних машин не проходили навіть першого польоту. Йде чоловік на роботу, а ти не знаєш, чи зустрінетеся ввечері. То в нас із Льонею був свій «ритуал»: коли він виходив на роботу, я бігла на балкон нашої квартири (жили на шостому поверсі), махала йому рукою, він мені у відповідь, і після цього ми вірили: день має бути хорошим, – згадує Віра Юріївна. – А ще ми з Льонею домовилися: в разі якоїсь надзвичайної ситуації (бо літаки дуже часто розбивалися) він одразу мені телефонує, щоб я знала – живий. Про те, що хтось розбився, ми відразу дізнавалися, бо стихав гул літаків над містечком.

Поруч із чоловіком Віра Каденюк залишалася, і коли він у США готувався до польоту  в Космос у складі міжнародного екіпажу.

– В Америці життя було кардинально іншим. Нас, дружин астронавтів, не раз збирали разом, проводили екскурсії. Спершу мені було трохи не комфортно. Бо ми, жінки із Союзу, виглядали трохи затурканими. Я, наприклад, не вміла водити авто, хоча за кордоном це звичайна річ, – розповіла Віра Каденюк. – Коли Льоня у складі міжнародного екіпажу перебував у Космосі майже 16 діб, нас, родичів, дуже підтримували, влаштували телезв’язок із шатлом. І коли я бачила на екрані свого Льоню, від серця трохи відлягало.

Саме після цього історичного для України польоту Леонід Каденюк повірив у Бога, став ходити до церкви і поділився з дружиною надзвичайним випадком, що стався в Космосі.

– Десь на восьмий день польоту капітан покликав усіх членів екіпажу: «Всі негайно до вікна!» А там на рівні із шатлом – непізнаний космічний об’єкт! Хвилин 20-ть він супроводжував землян. А далі фіть – і зник. Вже коли Льоня повернувся до Києва, ми вперше в житті пішли з ним до церкви, він перехрестився і промовив: «Ти знаєш, ми у Всесвіті не одні…»

Життя вдови перетворили на пекло

Після всього пережитого подружжя Каденюків ще більше стало цінувати одне одного і миті, проведені разом. Тож справжнім потрясінням стала для Віри Юріївни раптова смерть Леоніда Костянтиновича. Каденюк вів здоровий спосіб життя, щоранку бігав і навіть не думав про старість.

– Він вів здоровий спосіб життя. Упродовж багатьох років щоранку робив пробіжку. І під час останньої з них у Льоні зупинилося серце… – зітхає жінка. – Це сталося неподалік нашого дому. «Швидка» приїхала. Але було запізно. В Льониного брата-близнюка, який помер трьома роками раніше, констатували таку ж причину смерті. Чотири роки вже минуло, а я не можу звикнутися з тим, що Льоні немає. Так само, як усі роки, виходжу на балкон. Тільки тепер не махаю Льоні рукою, а розмовляю. Розповідаю, що сталося за день, раджуся…

І серед питань, які не дають жінці спокою, – що робити із дворівневою квартирою Леоніда Каденюка, де проживають Віра Юріївна із сином Дмитром.

– Усе почалося через два місяці після смерті Льоні. Задзвонив телефон. Я підняла слухавку. «Алло, Віра Юріївна? Це Володя. Як будемо ділити майно?» Я не відразу зрозуміла. «Яке майно, Володю? В мене ж тільки квартира?» Причому Льоня отримав її через 35 років після першого шлюбу,– згадує жінка. – І після того почався кошмар…

Виявилося, що син Володимир, який живе під Москвою і який не приїхав на похорони батька, не висловив жодних співчуттів, не поцікавився абсолютно жодним питанням щодо поховання, подав документи на спадщину. Аналогічне подання з’явилося в нотаріуса від якогось 58-річного жителя Києва, який представився близьким другом Каденюка і заявив, нібито переписати на нього все майно Леонід Костянтинович пообіцяв уже давно.

– Ми з Дмитром отримуємо до 40 дзвінків на день. Зухвальці говорять нам у трубку: «Щоб ви здохли, ви не маєте права тут жити, йдіть геть». На Діму, якого ми з Льонею виховували разом і якому Льоня мав переписати квартиру, двічі нападали з ножем. Ми просто боїмося вийти з дому, – доведена до відчаю, каже Віра Каденюк. – Володя вимагає сплатити йому третину вартості цього житла (За оцінкою експертів, дворівнева квартира на Печерських пагорбах коштує від 400 тисяч до 1 мільйона доларів, – авт.) Але інших із сином доходів вистачає лише на оплату комуналки і харчі. Продати квартиру я теж не можу, бо не є власницею помешкання. А за законом, і я, і мій син Дмитро, і син Льоні Володя маємо однакові права на цю квартиру. Всі питання міг би вирішити заповіт, але Льоня просто не встиг його написати…

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Україна, космос
В тему

Останні матеріали