Історія бабусі Ганни Зинюк, яка 45 років прожила в полі поблизу села Кримне на Волині, у напівзруйнованому будинку без опалення та електрики, сколихнула всю країну. Старенька ділила останній шматок хліба зі своїми трьома собаками. Та постійно сиділа біля грубки, підкидаючи дрова. І боялася навіть заснути, аби вогонь не згас. Саме таке існування було у цієї 85-річної самотньої жінки, допоки про неї не дізналися волонтери.
Шматок хліба ділила із собаками
Про бабусю-самітницю широкому загалу стало відомо після того, як її відвідали волонтери Олександр Слобода та Анастасія Рудик. Нелюдські умови, в яких проживала старенька, вразили їх до глибини душі. В таке дійсно важко було повірити: в полі, в напіврозваленій хаті, де немає опалення та електрики, виживала самотня жінка. Із собаками ділила шматок хліба і постійно сиділа біля грубки, де від сирих дров ледь жеврів вогонь. Будинок старенької обгорів багато років тому і став більше схожим на сарай. Дістатися до бабусі автомобілем неможливо – дороги просто немає. Волонтерів доправляли туди трактором із причепом, і навіть така техніка загрузла на жахливому бездоріжжі. У дубовій від холоду хаті вони побачили стареньку. Вона одягала на себе стільки лахів, що від них навіть поворушитися не могла. Та це не рятувала її від холоду, бабуся постійно мерзла. Вхідні двері і сам будинок були геть діряві – вітер гуляв усюди.
Останні 4 роки вона практично не спала – сиділа біля грубки і стерегла, аби не погас вогонь. Кожен день бабуся розпочинала з того, що протоплювала свою оселю, молилася Богу, дещо перекушувала сама та годувала трьох собак. Навіть плити не було. Єдине – у хату підведена колонка з водою.
– Колись плита була на вулиці, я під плитою зимою в сніг лягала одягнута ввечері і так спала. І мені не було так холодно, як тепер, – розповідала бабуся волонтерам.
Від женихів ховалася і весь вік продівувала
Уперше в житті вона спробувала привезені волонтерами мандарини, а її собаки їли шкірки від цих мандаринів і навіть сиру цибулю. Жінка тримає й господарство, є й дві корови, яких ніхто не доїть. Худобу підгодовує соцпрацівниця, яка двічі або ж навіть тричі на тиждень приходить до старенької, купує їй ліки, їжу. Час від часу провідують і місцеві жителі, випускають худобу на прогулянку.
Анатолій Костючик – голова Дубечненської ОТГ – запевняє, що неодноразово намагався забрати стареньку до цивілізації і влаштувати до будинку престарілих, але та категорично відмовляється.
– Вона завжди жила на цьому хуторі, тримала до 20 голів худоби. Її будинок згорів, вона деякий час мешкала у вагончику. Потім хату добудували. Це людина старої закалки, і переконати її неможливо, – запевняє чоловік.
Увесь свій вік Ганна Зинюк провела у дівках. Згадуючи про своє дівоцтво, усміхається. Каже, люди їй не вірять, що ніколи не мала жодного чоловіка.
– Люде кажуть, ой, та вона спала ні з ким, не може бути такого, щоб так прожила. Прожила, людоньки, прожила. Моя мати були больні. Нас у неї було шестеро дітей, троє ще малими повмирали. Я сказала тоді, заміж не піду, щоб не покинути матера. Коли женихи приходили говорити з нею, аби вона мене віддала замуж, я втікала і ховалася від них. Мама померла, вже коли мені було 25 років, – так бабуся Ганна коротко переповідає своє життя.
Спочатку волонтери допомагали старенькій власним коштом, далі аби вирішити глобальніші її проблеми, відкрили рахунок для допомоги. Вони навіть не сподівалися на такий резонанс – історія з бабусею торкнулася сердець великої кількості людей не лише з усієї країни, а й з-за кордону. За порівняно короткий проміжок часу вдалося зібрати 120 тисяч гривень. За ці гроші волонтери поміняли уже старенькі вікна у хаті на металопластикові. Замінили вхідні двері. Утеплили стелю та стіни. Заразом вирішили прибрати в оселі бабусі. Сміття звідти винесли – не перерахувати тої кількості мішків. Адже собаки справляли потребу прямо в приміщені. Привезли бабусі і міцне та добротне нове ліжко, подушки, ковдри та постіль. Також вирішили купити буржуйку, де можна буде готувати їжу. Адже до цього всі ці роки бабуся харчувалася лише готовою твердою їжею.
Якщо не прооперувати – осліпне
Цей новий рік бабуся Ганна вперше зустрічала у теплій хаті. Працівник поліції привіз їй ялинку, а волонтери прикрасили зелене деревце автономними гірляндами, накрили святковий стіл зі смаколиками та безалкогольним шампанським.
Нині бабуся Ганна – справжня знаменитість. Нещодавно її навіть запросили до Києва на телепередачу. І вона погодилася! Для того, аби транспортувати стареньку до столиці, її до авто кілька кілометрів несли через поле на руках...
«Таки досунули мене», – вже у студії літня жінка жваво розповідала про свою першу подорож у житті. Вона виглядала дуже щасливою, постійно усміхалася і жартувала. На запитання про самопочуття, відповіла: «Які роки, таке й здоров’я. 85 літ уже мені».
А стан її здоров’я дійсно нехороший. У столиці бабусю завезли на обстеження до клініки, та втішного не почули. Через відсутність зубів вона не може пережовувати їжу, тому і має проблеми з травною системою. Лікар-офтальмолог обстежив жінку на апараті – вона бачить близько 30 відсотків і в неї розвивається вікова набухаюча катаракта. І якщо старенької не прооперувати, найближчим часом бабуся може осліпнути. Ще лікарі додали, що у жінки виражений сколіоз та гіпертонічна хвороба, підозра на аритмію, проблема з нирками, деформуючий артроз (деформація суглобів і кісток), контактний дерматит. Бабуся п’є сильні знеболювальні таблетки, які їй порадив хтось із людей, які її навідували. Але в лікарню їхати вона теж категорично відмовляється.
Попри болячки, у 85 років бабуся життєрадісна і кожного заряджає своїм оптимізмом. Каже, їй найкраще вдома, там і стіни лікують. Коли жінці сумно – співає пісні. Вона щиро дякує усім, хто у буквальному сенсі зробив її самотню старість теплішою. Нині волонтери працюють над втіленням найзаповітнішої мрії бабусі – світла в її хаті.
Ірина Бура
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
