Люди

Яку правду про «Голос країни» не розповідають його переможці

Яку правду про «Голос країни» не розповідають його переможці

Скільки пам’ятає себе Іван Ганзера, стільки він має проблеми з очима. Адже після родової травми лікарі діагностували у хлопця часткову атрофію зорових нервів.

Попри слабкозорість Івана, батьки не віддавали хлопця до спеціалізованого закладу. «Так тобі легше буде адаптуватися до життя», – казали вони. І хлопець навчався у звичайній школі села Калинове, що на Харківщині. Товаришував із ровесниками. А про фізичні вади навіть не думав.

Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".

– Пам’ятаю, на уроці фізкультури ми всі мали стріляти з лука. Хлопці влучили у свої мішені, а я ні. «Та що ж таке?!» – насварив себе і тільки після цього згадав: у мене ж атрофія», – згадував потім Іван.

Проблеми із зором не завадили Іванові й серйозно займатися музикою: грати на акордеоні, співати і навіть стати художнім керівником сільського клубу в Калинівці.

 

Виграти, щоб… поїсти шашликів

Втім батьки хотіли ще більше розвинули творчий потенціал сина. Для цього тато двічі на тиждень возив Івана з Калинівка до Харкова (а це 150 км) на заняття в театрі заслуженого артиста РРФСР Вадима Мулермана. І ці поїздки тривали майже два роки.

Коли Іванові виповнилося 24 роки, рідні та друзі підтримали його в бажанні взяти участь у дебютному сезоні телешоу «Голос країни».

Згадуючи події 2011-го, Іван в інтерв’ю журналістові Юрію Сомову розповів: «Коли ми їздили з татом до Харкова, то під містом працювала невелика кафешка, і там так завжди пахло шашликами. Одного разу я батькові сказав, що ось, мовляв, іще трошки покатаюся, потім почну співати, виб’юся в люди і перше, що ми зробимо, – приїдемо в цю кафешку і купимо всі шашлики. Та знаєте що? Закінчився «Голос країни» – і та кафешка закрилася...»

Попри це, Івана досі переповнюють теплі спогади про співочий конкурс. Чоловік не приховує гордості за те, що крісла до нього розвернули всі чотири зіркові тренери. Хлопець тоді вибрав співпрацю з російською співачкою Діаною Арбеніною і, каже, саме їй завдячує своєю перемогою.

Сумує тільки, що мама не встигла розділити радість синової перемоги. Адже жінка передчасно померла від важкої хвороби.

Натомість тато, коли припав отой найважчий період поїздок до Харкова і хвилювань за участь сина в телепроєкті, казав: «Оце зараз я тобі допомагаю, ще й дев’ять гектарів землі обробляю. А коли ти станеш на ноги, то я вже нічого не буду робити: тільки їсти, пити і рибу ловити».

 

Контракт робить артиста повністю залежним

Втім за десять років, скільки минуло після перемоги в «Голосі країни», життя Івана Ганзери змінилося не настільки кардинально, як би того хотілося батькові. Бо український шоубіз лише з екранів телевізора здається яскравим та позитивним. А насправді все зовсім не так.

– Коли я готувався до участі в телепроєкті, то і близько не уявляв, скільки в цьому бізнесі брехні. 80% українського шоубізу – це велика ілюзія. Всі артисти розповідають, як у них «багато роботи», «постійні концерти» і взагалі вони «дуже зайняті». А коли вимикається камера, той «зірковий» артист їде до орендованої квартири десь на околиці Києва і обдзвонює всіх, хто міг би заплатити бодай якісь гроші за виступ, – зізнався Іван виданню «Апостроф». – Тренери теж часто зовсім не такі, якими здаються на екрані. Тоді у нас був один тренер, який на початку проєкту взагалі не працював зі своєю командою. Все готував Костянтин Меладзе, а зірковий тренер приходив за годину до ефіру, сідав у крісло і розповідав, як важко вони трудилися весь попередній тиждень та які вони молодці.

Розповідаючи про участь у «Голосі», Іван зізнався: багато хто йде на проєкт не стільки заради перемоги, скільки для того, аби «засвітитися», стати впізнаваним, отримати запрошення від продюсерів. До багатьох артистів-учасників, зокрема й до Івана, надходили пропозиції зійти десь у півфіналі чи фіналі і зайнятися власною кар’єрою. Тоді Іван не розумів, для чого так робити, тому відкидав усі пропозиції і понад усе хотів перемогти. Але потім співак не раз пожалкував про це.

– Коли ти тільки приходиш на «Голос», відразу підписуєш договір, що у разі перемоги ти також підпишеш контракт із конкретною компанією, яка буде тобою займатися. Раніше це був Universal Music, а зараз, я так розумію, канал «1+1» займається своїми артистами сам. Коли я переміг, то компанії Universal Music передали певну суму грошей, яку потім розтягнули, розмили, а я як артист внаслідок підписання договору лишився заручником компанії: без її дозволу не міг ні записати пісню, ні виступити де-небудь, ні домовитися про співпрацю з людьми, які пропонували співати, гастролювати, розвиватися як артист. Весь перший рік після перемоги мені перераховували гонорар, але роботи як такої в мене практично не було. Виходило так, що за перші рік-два з переможців висмоктували все, що можна було, – якісь виступи, дорогі корпоративи, – але при цьому сам учасник нічого з цих прибутків не отримував. Він мав лише зарплату за перемогу в «Голосі». Ось чому (як ви, мабуть, не раз помічали) артисти-переможці відходять у забуття, а співаки, які не перемогли в конкурсі, ростуть, розвиваються, стають усе популярнішими, –  їх ніхто і нічим не сковує.

До слова, аналогічна ситуація склалася зі священником Олександром Клименком, який став переможцем «Голосу-7» . Аби звільнитися від «рабських» умов контракту, він телефонував до Івана, вони разом обдумували, чи можуть змінити якісь пункти в контракті. Але всі старання завершилися безуспішно. Лише коли змінилося керівництво проєкту, з Івана зняли всі попередні зобов’язання. Та цей крок був надто запізнілим, адже пік популярності слабкозорого співака давно минув.

 

Утратив батька, але має дружину і дитину

Нинішній «Голос» уже зовсім не той, що був колись, каже Іван. Якщо раніше в кожному з артистів шукали родзинку і на ній акцентували, то тепер усі ці «родзинки» придумуються. Той штучно створений образ просто розкручується, а завдання артиста – грати на публіку, відповідно до свого сценічного амплуа.

Та й зіркові тренери поводяться не природно, а так, як їм кажуть продюсери. В багатьох ситуаціях вони «мавпують» поведінку тренерів із американської версії «Голосу».

Втім, попри розчарування, нереалізовані мрії та відсутність великих концертів, Іван Ганзера продовжує співати. Він готовий виступати всюди, куди його кличуть і де хочуть чути його пісні.

Від початку російсько-української війни артист дав понад 300 концертів для наших захисників, за що отримав три нагороди. «Але я їх не одягаю – не маю морального права. Нагороди повинні носити ті, хто воював, а я лише давав концерти», – пояснює співак.

Натомість в особистому житті артиста зміни відбулися кардинальні. У свої 33 Іван – щасливий чоловік і тато. Шкода тільки, що власного тата вже втратив.

– У батька стався інсульту. Він впав у кому. А невдовзі помер, – розповів співак. – Із цим неможливо змиритися. Адже тато завжди був поруч. Єдине, що мене втішає, – те, що хай в останні роки, але батько таки пожив, як мріяв: тільки їв, пив і рибу ловив…

…А ще (Іван про це скромно мовчить) батько пишався своїм сином. Бо завдяки Божому дару і власній наполегливій праці Іван усій Україні довів: і простий сільський хлопець може стати голосом країни.

Ніна Грицюк

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: історія
В тему

Останні матеріали