Люди

Молодий священник змінив Париж на українське село, а його одяг з’їли миші

Молодий священник змінив Париж на українське село, а його одяг з’їли миші

Молодий священник Іван Городицький з Парижа попросив перевести його назад в Україну. І так опинився у Ладанцях на Львівщині з населенням у 300 мешканців. У селі він за пароха, і за диригента, і за старосту, і навіть за кравця. Отець Іван не скаржиться на побутові умови. Не скаржився і тоді, коли, потрапивши у Ладанці, не мав в чому службу відслужити у храмі – священницький одяг з’їли миші.

Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

З дитинства мріяв про… швейну машинку

29-річний священник вирішив сам навести лад як у церкві, так і в селі. Не Париж, звісно, але він не скаржиться. Як не скаржився і тоді, коли, потрапивши у Ладанці, у храмі не мав у чому службу відслужити, священницький одяг з’їли миші.

– І коли я прийшов, перший рік мені довелося служити під час посту в філоні, а фактично він був найбільш з’їджений до того, що сам хрест, який був розміщений на плечах священника, був понищений, – розповідає отець Іван.

Оскільки отець Іван знається і на кравецькій справі, то й довго не думав, взявся за шиття. Це був фактично перший філон, який він пошив, прийшовши сюди на парафію. Перший, але не останній. Хоча зараз каже, що не так аж часто в селі за кравця. Але швейна машинка заощадила чимало сільського бюджету. Шиття ж отець любить ще з дитинства. Його бабуся була швачкою. А він з дитинства загорівся мрією мати швейну машинку. І одного разу йому вдалося її виграти. Так почав удома шити.

Нині отець Іван будь-якому мотлоху дає нове життя. Непридатні речі стають дизайнерськими.

– Коли я прийшов до хати, багато речей були непридатними по суті. Найперше – підлога була з грибком, але шкода було дошки викидати і не хотілося їх палити. Тому я попросив столярів перегелювати їх, і тепер у туалеті всі полиці зроблені з цих дощок. Зі старих рамок від образів, які валялися на горищі, я зробив рамку для дзеркала для ванної кімнати, – продовжує він.

Священник збирає по селу пляшки

Ставши парохом у Ладанцях, взявся вчити і хористів. Репетиції проходять в старенькій місцевій школі. І тут він також дещо удосконалив – облаштував інтерактивний клас. У цьому класі не лише репетиції хору, але й інтерактивні уроки, перегляди фільмів, концерти. Є 24 дитини на усю школу, і, відповідно, все зробити батьки не можуть. Але за допомогою отця тут мають такий гарний клас. А наука хористам не пішла на марне. Тепер селяни – місцеві зірки, гастролювали навіть за кордоном. Співали на одній сцені з професійними хорами. Хоча ані отець, ані зірки не знають нотної грамоти.

– Одного разу, коли ми виступали в Словаччині, священник приходить до нас і каже: «Ви знаєте, мене цікавить, де ви вчилися? Це незвичайно, і ваші ці жести». Я кажу: «Ви не повірите, я корови пас, коли мої однокурсники вчилися музичної грамоти». А мої жінки кажуть: «Ніхто не вміє читати нот, але ми всі вміємо співати». І як ви подивитеся в їхні папки 20-річної давності, не побачите нот, – розповідає священник.

Взявся отець відновлювати і народний дім. Тут уже побувала делегація голландців, а зі сцени звучали твори Баха і Вівальді. За кошти меценатів уже перекрили будівлю, поставили нові двері, облаштовувати взялися і територію довкола. І тут невдовзі буде парк із різноманітними зонами для сімейного відпочинку. А ще отець бореться із алкоголізмом у селі і вчить сортувати сміття.

– Ми тепер маємо священника золотого. Бо ми все були бідні, аж тепер, як той священник прийшов до нас, то ми стали щасливішими, – каже Катерина. – Як до нас прийшов, почав збирати пляшки, які понакидали у селі. Я кажу: «Отче, та хто таке робе?»  А він відповів: «Я так не можу». Вже він збирав,  і люди за ним, – розповідає Катерина Дух, старожилка села.

І ось так отець Іван вже третій рік робить навколо себе Європу, адже не важливо, чи це Париж, чи віддалене українське село.

Ганна Лісова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: париж, українці, релігія, Життя
В тему