Сергій Притула – про розчарування Лондоном, хворобу батька, дітей від двох шлюбів та сварки з дружиною

Сергій Притула, відомий нам як веселий ведучий і безтурботний «Вар'ятник», у дитинстві був чемним та слухняним хлопчиком. Він писав наукові роботи, школу в рідному Збаражі Тернопільської області закінчив із золотою медаллю, а, коли захотів податися до Києва, мама тільки сплеснула в долоні: «Куди тобі до Києва?! Ти ж там пропадеш».

Маминого залізного аргументу виявилося достатньо, аби Сергій змінив «геолокацію», вступив до Тернопільської академії народного господарства та закохався у студентський КВН, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

Утім Сергієва душа вже тоді рвалася до нових вершин. Тож Притула подався вчитися до Лондона. Штукатурка, яка падала зі стелі британського коледжу, та посереднього рівня викладачі натякали: пора звідси «звалювати». От тільки можливостей одразу це зробити хлопець зі Збаража не мав. Тому довелося підпрацьовувати вантажником, будівельником, офіціантом, помічником шеф-кухаря.

Та зрештою туманний Альбіон лишився позаду, й Сергій повернувся на Тернопільщину.

Слава переслідує навіть біля туалетного паперу

Перші іскри слави на Притулиному небосхилі почали поблискувати, коли голос Сергія (на той час – ведучого радіостанції) стали впізнавати в тернопільських маршрутках. Потім балакучого веселуна взяли у програму «Було ваше – стало наше».

А з 2008-го Сергій так засяяв в українському шоубізі, що ледве встигав поміж зйомками ранкової передачі «Підйом», «Камеді Клабом», гумористичною «Файною Юкрайною», «Зроби мені смішно», «Кабріолітом», «Педан – Притула Шоу», «Страстями за ревізором» та дотепер популярною передачею «Хто зверху».

Затребуваність збаразького хлопця була настільки високою, що навіть у Криму його перепиняли з проханням дати автограф чи сфотографуватися. А взамін на славу та майже цілодобову роботу Притула міг заробляти до 100 тисяч доларів за місяць.

«Так, я немало заробляю. Але витрачаю теж багато. Та й переслідування шанувальників, відверто кажучи, дістає, – зізнався Сергій. – Купуєш у магазині вино чи туалетний папір, а за спиною: «О, Сергію! А можна з вами сфоткатися?» Я відмовляю, бо не завжди є час, бажання і відповідне місце. За це потім на мене ображаються. Але я теж маю право жити звичайним життя».

Утратив тата й розлучився

Щодо особистого, то в Сергія, як у звичайної людини, теж були важкі періоди, і не все складалося так, як би того хотілося. Коли торік телеведуча Яніна Соколова зізналася, що перехворіла раком, Притула поділився своїм болем: від раку помер його тато.

«Він «згорів» дуже швидко. За місяць. Болі у спині списувались на постійне перебування за кермом, а кашель – на щось тимчасове. А потім прийшли ті жахливі аналізи. Остання стадія + саркома на хребет. Ми робили все можливе і неможливе, але чудес не буває. Якби ж онко було діагностовано раніше... Якби ж у покоління моїх батьків було заведено регулярне обстеження, як норма життя, а не тоді, коли «припече»... Якби, якби, якби... – написав Сергій ут«Фейсбуці».

– Батько усвідомлював невідворотність процесів – і розумів, що помирає. І він назавжди залишиться для мене еталоном справжнього чоловіка. Мужнього. Не скис, не нив, не плакав. За три дні до смерті викликав нас зі старшим братом на чоловічу розмову.

Дав настанови на життя, попросив дбати про маму, відзвітував про відсутність боргів і попросив, щоб подібний баланс коштів у сімейних бюджетах був для нас правилом! Свого десятирічного сина, якого мій батько так і не побачив, я виховую, опираючись на багато тез із тієї розмови».

Як ви вже зрозуміли з цього допису, у відомого телеведучого був тато, лишилася мама, є старший брат і дитина. Син Дмитрик народився у першому шлюбі Сергія. З Юлею Андрійчук Притула одружився 2007 року. Але незадовго пара розлучилася. Так буває…

До другого весілля підштовхнув син

На відміну від багатьох шоуменів, збаразький хлопець після розлучення не забув про сина. І саме Дмитрик допоміг татові створити нову сім'ю.

Як потім зізнавався сам Сергій, Катерину Сопельник (свою другу дружину) спершу він сприймав лише як колегу по цеху, з якою працював на телебаченні і яка допомагала розкрутити проєкт «Вар'яти шоу».

Під час зйомок малий Дмитрик часто бував у тата за кулісами, дуже подружився з Катериною, і саме цей фактор став вирішальним у планах щодо нової сім'ї. Тож 2015-го Сергій і Катерина стали (як сказали б «Вар'яти-шоу») на рушничок щастя.

Заробляє гроші і часом миє тарілки

На запитання, хто в сім'ї взяв до рук віжки правління, Притула відповів по-філософськи: «Шлюб – це союз двох рівних і зацікавлених одне в одному персонажів. Сварки, звісно, трапляються. І я, якщо чесно, більше роблю кроків для примирення. Проте в нас немає так, що жінка кричить: «Та я все роблю вдома!», а чоловік у відповідь: «Зате я більше грошей заробляю!»

Хоча так, моя дружина більше часу витрачає на сім'ю, а я – на роботу. Втім, коли я перший приходжу додому, не бачу проблем сісти і накришити салату чи помити пару тарілок, які стоять в умивальнику».

Тим паче, що тарілки – то дрібниця, коли в сім'ї є любов, а з любові народжуються діти. Отож, 2017-го сім'я Притулів поповнилася на дівчинку Соломію.

Поява дочки розкрила в хамовитому (як багатьом здається) Притулі такі риси характеру, про які Сергій і сам не здогадувався:

«Коли я був батьком сина – мене розпирало від щастя. Але бути татом доньки – це як оселитися на новій планеті, – щиро розповів Притула в інтерв'ю Каті Осадчій.– До народження Соломії ми з Дмитром думали, що ми – справжні козаки й «не знаємо слів любові». І тільки в 36 років, коли вже почала сивіти моя борода, я з подивом відкрив, що в мене може бути стільки ніжності!»

Щоправда, аби зірковий тато приділяв дітям більше уваги, дружина Катерина змушена була втрутитися в робочий графік зіркового чоловіка і з-поміж численних виступів та зйомок вписати жирними буквами той час, коли Сергій має бути поруч із рідними.

«Я погодився з цим рішенням. Тому, як сумлінний тато, роблю із сином уроки, вкладаю доньку спати. І тільки після того сідаю за комп'ютер та працюю: до глибокої ночі, а іноді – й до ранку. В середньому сплю по чотири години на добу. Максимум, що не спав, було дві доби. Максимум, що спав, – ціла доба (так організм мені помстився за те, що я над ним знущаюся).

Але за сном я аніскільки не жалкую. Бо, коли стану старим дідом і внуки запитають, чим я займався всі свої роки, я не скажу, що проспав (як більшість людей) третину свого життя».

Ксенія Покровська