З давніх-давен християни вірили, що коли над водою промовити молитви, то її наповнить святий дух, а потім він проникатиме всюди, куди потраплятиме «свята вода».
Ось чому вода, «заряджена» молитвою, застосовується під час усіх найзначущіших подій вірян: чи це хрещення новонароджених, освячення плодів чи приміщень.
Проте дуже часто християни сплутують дві дещо різні традиції із застосуванням води: освячення оселі та окроплення її в період Водохреща.
«Ти Син Мій улюблений!»
Водохреще – це свято, яке покликане вшанувати дуже важливу подію в житті Ісуса Христа. Цього дня Син Божий, будучи вже в дорослому віці, пройшов Таїнство Хрещення. Його хресним батьком став Іван Предтеча (його ще називають Іваном Хрестителем). Саме ж Таїнство відбулося в річці Йордані.
Ні Іван Предтеча, ані люди, які цього дня прийшли охреститися в Йордані, спершу не знали, де ж він – Месія. Тому Христос разом із усіма готувався прийняти хрещення від Івана і жодним чином не виділяв себе серед людей. Але голос Святого Духа підказав Предтечі, де Він – Син Божий. Тож коли Іван Хреститель підійшов до води, то звернувся до Ісуса: «Я повинен хреститися від Тебе і чи Тобі йти до мене?» На це Син Божий відповів: «Допусти це тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду». (Мт. 3:15). А в ту мить, коли Ісус прийняв хрещення та вийшов із ріки Йордану, Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього, і почувся голос: «Ти Син Мій улюблений, що Я вподобав Його!» (Мр. 1:11).
Звідси стає зрозуміло, чому ця подія має декілька назв: Водохреще, Богоявлення та Йордана.
Де є шлях Христа, там не повинно бути горілки
Немало українців, ніби повторюючи шлях Ісуса Христа, заходять цього дня до річки, хрестяться та занурюються у воду. Але, зважаючи на урочистість цієї події, Церква дозволяє заходити у воду лише в довгих сорочках, приховавши грішне тіло, просить не зігріватися горілкою, коли повторюємо шлях Христа. Ну і, звісно, геть не годиться в цей день впадати у гріх марнославства (бо як іще назвати всі ті фото, які на Водохреще з’являються в інтернеті, на телебаченні і в сторінках газет?).
А от що годиться – так це взяти участь у святковій літургії і запросити священника вашого храму, щоб він благословив вашу домівку агіасмою – освяченою в день Хрещення Господнього водою.
В традиції Церкви віддавна існують особливі молитви, зокрема складені Патріархами чи Папою. Але наразі немає якогось одного обряду на окроплення Йорданською водою. Тож у кожному регіоні України він може відрізнятися.
Як правило, душпастир промовляє молитви з проханням здоров’я, успіху та благословення для всіх жителів цього дому. Він окроплює агіасмою кімнати та ікони. При цьому не варто водити священника до ванної, туалету чи комори. Адже приміщення повинне мати певне духовне призначення.
Зазвичай обряд закінчується співом многоліття родині та всім жителям дому. Священник окроплює йорданською водою присутніх, дає поцілувати хрест. А далі віряни можуть подякувати душпастирю й передати посильну для них пожертву.
Освячення оселі не прив’язане до дати на календареві
Що ж до повного чину освячення домівки, то цей обряд не прив’язаний до дати на календарі. Його проводять перед тим, як господарі мають оселитися в новому домі.
Священники радять проводити освячення оселі й тоді, коли з пологового має повернутися дружина з немовлям або коли в домі негаразди (щоб очистити приміщення від негативної енергії, як кажуть у народі – темних сил).
Під час освячення не лише промовляються молитви, а й духівник розміщує на стіні по чотири сторони домівки відповідні наклейки з хрестом.
Під час повного чину освячення священник разом із присутніми звершують молитви і таким чином наповнюють оселю Духом Святим. А от те, скільки часу у домі пануватиме Господня благодать, залежить уже від самих мешканців. Тож благословення Йорданською водою – це ще одна хороша нагода здійснити спільну молитву в раніше освяченому домі й укотре очистити дім та всіх, хто мешкає в оселі, силою Ісуса Христа, силою Хреста Господнього та спільною щирою молитвою.
Не чекайте дива, наближуйте його самі!
Чимало людей надто буквально сприймають освячення та окроплення дому. Їм здається, наче духівник – то чародій, який за помахом «чарівного кадила» може виконати всі бажання господарів дому.
Натомість священники нагадують: усе залежить від щирості молитви самих вірян, від сили їхньої віри, яка проявляється не в кількості ікон, а в кількості добрих справ.
Та й саме освячення та агіасма спрямовується насамперед на спасіння душі, а не на накопичення матеріальних цінностей. Краплинки свяченої води слугують своєрідним нагадуванням про те, що Господь завжди поруч і головне – впустити Його у своє серце та у своє життя. А допомогти нам у цьому покликані священники. Бо ж не дарма колись промовив Ісус Христос до своїх учнів: «Хто вас приймає, мене приймає» (Мт.: 10,10)
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
