Минулого тижня Інтернет підірвало телевізійним сюжетом про Олега Винника. Якщо хто не бачив, то журналісти «ТСН» поїхали в рідне село співака, знайшли родичів та перше кохання «зірки», дізналися ім’я дружини та факти про «засекреченого» сина.
Найгостріше відреагували телеглядачі на інформацію про те, що Олег Винник рідно телефонує до рідних і не спішить допомагати їм фінансово. Одні дорікали: мовляв, мільйонер, а родичі живуть у таких «жахливих» умовах. Інші захищали: мовляв, а хто родичам заважав пробитися в люди так само, як це зробив Олег Винник.
Чи ж насправді шлях найулюбленішого співка українських жінок був настільки складним?
Гітара, містечковий хор і блискуча кар’єра в Німеччині
Родом Олег із с. Вербівка Кам’янського р-ну Черкаської обл., довго просив у батьків мопед, але отримав гітару, завдяки якій став заробляти на сільських «корпоративах», а потім (за наполяганням тих же батьків) закінчив Канівське училище культури за спеціальністю «диригент-концертмейстер», потрапивши за розподілом в Черкаський народний хор. А вже через півроку став наймолодшим в історії хору солістом – Олегу йшла 21-а весна.
А у місті Канева, щоб ви знали, є німецьке місто-побратим – Фирзен. Саме туди за культурним обміном потрапив юний Олег разом із хором. Там він побачив плакат мюзиклу «Привид опери» і зрозумів, що хоче співати в мюзиклах.Тож, повернувшись в Україну, Олег став шукати спосіб знову потрапити до Німеччини. Для початку найняв репетитора з німецької мови, а оскільки робочих віз музикантам у той час не видавали, знайшов програму з обміну: оселився в родині німецького хірурга, возив його дітей до школи, викладав їм музику і вокал. А паралельно їздив на прослуховування.
На одному з прослуховувань його почув якийсь піаніст, знайомий із американським викладачем вокалу Джоном Лемманом. Ну, і відвів Винника до нього. Одне заняття у Леммана коштувало 100 марок, але спеціально для наполегливого українця американець зробив виняток: дозволив записати свої уроки на касету і займатися самостійно. Решту від суми оплатили друзі-роботодавці (Олег невдовзі все їм повернув). Рік наполегливих тренувань голосу й артистизму допомогли здобути ролі в мюзиклах, а в 2003-му українця відібрали серед 1200 вокалістів із усього світу на роль Жана Вальжана в мюзиклі «Знедолені». Олег Винник зіграв роль настільки блискуче, що найвідоміший у світовому музичному театрі продюсер Камерон Макінтош назвав українця «Кращим Жаном Вальжаном за 25-річну історію мюзиклу». А сам Винник став одним із найбільш оплачуваних акторів мюзиклів...
Винника роками не сприймали в Україні
Доки Олег Винник грав у мюзиклах, в Україні жив і працював Олександр Горбенко – керівник найбільшого в Україні підприємства з виробництва будматеріалів, голова наглядової ради і директор торгового дому. 2006-го Олександр поїхав на виставку в місто Дюссельдорф, а там ділові партнери вирішили зводити його на мюзикл, у якому, між іншим, співає українець. Природно, після вистави Горбенко вирішив познайомитися із земляком. Поспілкувалися, подружилися, Винник розповів, що пише українські та російські пісні, подарував два свої диски, з якими Горбенко поїхав в Україну. Пісні бізнесмену сподобалися, мало того – він поніс диски на всі можливі радіостанції – «неформат», сказали. Тоді Олександр викликав Олега до України, зняв дорогий кліп на пісню «Аромат моєї мрії» – облом. Потім – ще один: «Птах». Знову облом. Але Винник із Горбенком вирішили психонути: 2009-го Олег розірвав контракт із Німеччиною (хоча вже отримав пропозиції співати в Лондоні), Горбенко продав всі свої активи. Двоє відкрили студію в Україні та Німеччині, а з 2012-го спробували організовувати перші концерти. З тих пір Винник об’їхав усю Україну. На рік у нього по 150 концертів та мільйони шанувальниць.
Щоб виглядати неперевершено, Олег дотримується спортивного режиму: каша вранці, білки без жовтків, куряча грудка на парі, свіжий «грейпфруктовий», як каже Олег, сік і кожен день – пробіжка і спортзал з особистим тренером. А ще Винник любить риболовлю та город.
Та секрет нечуваного успіху – не лише у звабливій зовнішності. У Винника дійсно непоганий вокал, тексти, що беруть за душу, і найголовніше – людяність та національна гідність. «У Росії у мене багато друзів, слухачів, шанувальників, але я відмовляюсь від численних концертів і гастролей. І я не збираюся нікого засуджувати. Це моя позиція не як артиста, а як людини». Думаю, коментарі тут зайві…
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
