Наталії було всього 15-ть, коли вона познайомилася з В’ячеславом. Симпатична, худенька, сумирна, вона відразу сподобалася 35-річному чоловікові. А що завжди була голодна і холодна, то викликала ще й неабияку жалість. «Як мати передавала мені тормозка з чимось смачненьким, я відразу відбирав кращий шматок м’яса чи рибину. Бо, думав, зустріну Наташку – дам, щоб поїла», – згадує В’ячеслав Беженар, який із сім’єю проживає в Чернівецькій області.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
Дуже швидко знайомство юначки та вже дорослого чоловіка переросло у щось більше, ніж дружба. Коли їм випало прийти на день народження до спільного знайомого, неповнолітня Наталія вже безсоромно вмостилася на руки своєму кавалерові. І того ж таки вечора ВСЕ сталося.
Нареченій було всього 15-ть
Сьогодні, розповідаючи про початок цих стосунків, В’ячеслав зізнається: «Так, мати інтим із неповнолітньою – це неправильно і навіть протизаконно. Але… я був у Наташі не першим. Бо сексуальний досвід вона почала здобувати з 12 років».
Правда це чи ні – Наталія не уточнювала. Бо ж усе одно коханий повів її під вінець, 15 років тому пара оселилася в будинку В’ячеслава і за цей час поповнилася на двох дітей. Старшому із синів, Володимиру, вже 11 років, а молодшому – Данилкові – тільки виповнилося п’ять.
Згадуючи роки шлюбу з Наталією, В’ячеслав каже: жили душа в душу. Чоловік усьому навчав молоду дружину: прибрати в домі, наварити борщу. А вона слухняно все виконувала. Найбільшою проблемою були тільки пальці В’ячеслава, які через хворобу майже не згиналися.
– Усе в нас було добре, аж поки я не подружився з Анатолієм і не познайомив із ним свою дружину, – не стримує сліз оповідач. – Анатолій – то наш сусід. Живе за метрів 500. Я познайомився з ним на риболовлі. Чотири роки тому ми стали товаришувати. Він не раз запрошував до себе в гості. Спершу я приходив сам. Потім став брати із собою Наташку. Далі почав помічати, що мою жінку наче хто підмінив. А наприкінці серпня, коли в моєї мами був день народження, Наташка сказала, що їй погано і вона сходить до магазину, купить собі води. З того часу я своєї жінки не бачив…
За словами В’ячеслава, Анатолій, до якого втекла Наталія, – то старий ловелас, за свої 70 років мав три або й чотири жінки, у двох перших шлюбах у нього народилися діти, а до знайомства з Наталією сусід жив за гроші коханки. Мовляв, співмешканка пересилала євро з Італії, а Анатолій тут на заробітчанські гроші влаштував солодке життя і зваблював молодих жінок.
Голодувала і працювала, як віл
Натомість у Наталії та її коханого, Анатолія Ключицького, своя правда. Жінка каже, пішла з дому, бо її життя було нестерпним. А різниця у віці аж в 40 років Наталію взагалі не лякає.
– Коли я виходила за В’ячеслава заміж, була мала і дурна. Тому повірила в ті «золоті гори», які він мені обіцяв, – розповіла жінка. – Насправді ж усе вийшло зовсім по-іншому. Я тяжко працювала і вдома, і по людях. Мій чоловік ходив по нашому селищу, розпитував у людей, кому треба підсобний працівник. Хто замовляв, до того я йшла в найми. Не раз мусила рубати дрова чи розвантажувати цілі машини каменю. А Славік нічого не помагав, бо в нього, бачте, руки хворі. Тільки ввечері приходив і всі гроші за мою роботу забирав собі. Мало того, коли я від утоми ледве приповзала додому, ще й мусила йому ноги мити, бо в нього «слабость»!
В’ячеслав божиться, що звинувачення дружини – брехня. Втім люди в містечку підтвердили слова Наталії: «Він їй і копійки не давав. Вона не мала грошей купити собі навіть гігієнічні прокладки, не кажучи вже про якусь одежину чи смачнішу їжу».
– Коли В’ячеслав приходив до мене в гості з Наташею і я бачив, як жадібно вона їсть ковбасу чи шашлик, не раз казав: «Ти чому жінку голодом мордуєш?» – пригадував Анатолій Ключицькй. – Але Славік тільки сміявся.
Про нове життя з коханцем Наталія розповідає:
– Мій офіційний чоловік тільки кричав на мене, обзивав, бив, принижував. За 15 років шлюбу ні разу не сказав лагідного слова. А Толік називає мене сонечком, пташечкою. Він уважний, турботливий, нам дуже добре разом. Тому я вирішила розлучитися з В’ячеславом і почати нове життя.
От тільки про двох дітей жінка чомусь «забула».
Син ледь не згорів заради мами
Розповідаючи про своє життя без мами, хлопчики не стримують сліз. У 5-річного Данилка від постійного плачу аж зробилися мішки під очима.
– Спочатку, щоб заспокоїти дітей, я казав, що мама поїхала на заробітки, – зізнався В’ячеслав. – Без неї нам дуже тяжко. Через хворі пальці я навіть не можу дітям врізати хліба чи начистити картоплі в суп.
Натомість дітям іще більше, ніж відсутність супу, болить відсутність маминих тепла й любові.
– Коли було свято Першого дзвоника, я дуже надіявся, що мама прийде хоча б до школи провідати мене. Але її не було, – згадує і плаче 11-річний Володя. – Коли в мене були іменини, я увесь день стояв на дорозі. Виглядав, щоб маму зустріти. Та вона не прийшла. А ще… за кілька днів до того, як нас покинути і піти до того діда, мама взяла мій мобільний телефон і видалила з нього свій номер. Я нічого їй не сказав. Тільки заплакав, поки ніхто не бачив…
Бо в ту мить маленький Володя зрозумів: мама не цифри стерла, а викинула сина зі свого життя…
Сумуючи за найріднішою людиною, хлопчик щодня брав шкільного зошита і так гарно, як тільки вміє, писав листи: «Мамочко, я сильно-пресильно люблю тебе. Хто дорожчий тобі: ми чи той дядько? Повертайся, ми тебе дуже чекаємо. Твій син».
Щоб мама бодай на мить пригорнула до себе, Володя навіть хотів улаштувати пожежу. Хлопчик підпалив дерев’яний туалет і чекав, аби розгорілося полум’я. «Я думав, мама побачить вогонь, прибіжить мене рятувати, і так я зможу її обійняти», – схиливши голову, зізналося дитя.
Не легше і 5-річному Данилкові. Хлопчик іще не вміє висловити болю від розлуки з найріднішою людиною. Проте кожен свій день він починає і завершує питанням: «А де моя мама? Чому вона не прийде?»
…Коли про цю сімейну драму дізналися журналісти телепроєкту «Один за всіх», то запросили до студії і колишнє подружжя, і їхніх дітей. Побачивши сльози своїх кровинок, Наталія врешті пояснила свою поведінку у ставленні до дітей.
– Спочатку В’ячеслав кричав, що не віддасть мені синів, бо хоче отримувати на них аліменти. Тепер попробував пожити сам і вже кричить: «Вертайся, все пробачу». Але жити так, як раніше, я не хочу. Забирати дітей силоміць не буду. Поки що обіцяю два-три рази на тиждень гуляти із синами та купувати їм солодощі. А коли отримаю офіційне розлучення, можливо, меншу дитину заберу жити до себе, а старший хай лишається з батьком.
Розповівши свою сімейну драму, Наталія та В’ячеслав урешті зрозуміли: через їхні чвари найбільше страждають діти. Тож чоловік дозволив дружині-зрадниці провідувати дітей, проводити з ними час і навіть ходити в гості до «чужого дядька», з яким тепер проживає Наталія.
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
