Віталію Лашевичу 61 рік. Він пройшов пекло найгарячіших точок, отримав поранення, а тепер у підземному переході просить гроші на ліки та виживання.
Сайт ТСН.ua розповідає шокуючу історію про колишнього військового 205 батальйону тероборони з позивним Грейдер, - пише газета «Твій вибір».
«23 лютого 2022-го я приїхав у Київ на день народження внучки цивільної дружини, яка померла. Ми відсвяткували, а 24 вранці росія оголосила війну. Я відправився у військкомат. Простояв добу в черзі, бо дуже багато людей було», – розповів Віталій Лашевич.
Батько Віталія воював у польській армії під час Другої світової війни, а мама була у німецьких концтаборах.
«Мене батьки вчили, де пуповина – туди ніхто не має права ступати. У мене похоронені в Бучі мама, брат, сестра. Я своїх дітей так виховав: хоч вони живуть в росії, вони – за Україну», – розповів колишній військовий.
Він звільняв Київщину, пройшов запеклі бої за Соледар, Бахмут, Лиман. Був мінометником.
«В Сєвєродонецьку під час авіанальоту і обстрілу мене хвилею відкинуло, «розбив» праву руку. У мене зараз руки працюють тільки вперед. Наверх і в сторони я піднімати не можу. Через хвороби щомісяця мінімум 12 – 15 днів лежу в лікарні, – каже Віталій Лашевич. – Здоров’я втратив через цілодобові безперервні обстріли, холод. Молодим, може, легше переносити. А мені комбат сказав: «Дід, вже у тебе вік». Ну і вирішили, щоб уже йшов додому», – розповів Віталій Лашевич.
Військово-лікарська комісія списала його за віком та станом здоров’я, вказавши: «захворювання пов'язані з проходженням військової служби», а не «отримані під час захисту Батьківщини».
«Коли получив перший висновок ВЛК, там навіть не було про поранення написано. Я подав папери знову, щоб переписували. А це вже подав у третій раз, – каже ветеран, який уже два місяці оббиває пороги, щоб відстояти свої права. – Є можливість отримати групу, але треба зібрати багато документів».
Він хотів би працювати, але після поранення не може підняти руки навіть до плечей, має проблеми із хребтом та пухлину в голові. Тому щодня в підземному переході просить милостиню, бо грошей не вистачає навіть на оплату комуналки.
«Поки проходжу ВЛК, ніяких виплат не маю. Побратими допомогли купити маленьку хатинку. Їй 92 роки. Але десь треба жити, за світло, газ платити. Я звернувся в Пенсійний фонд, мені дали 300 грн на місяць, а за опалення треба 2700. Плюс світло. Мені проблемно купити ліки для серця. Через це прошу у людей гроші на комунальні послуги, на якийсь шматок хліба, ліки», – каже Віталій Лашевич.
У ветерана багато державних нагород за участь в захисті Батьківщини, але зараз він почувається «непотрібним».
«Ви знаєте, скільки зараз є таких, як я?.. Побратими кажуть: «Діду, ти на фронті не загинув, а тепер із голоду помреш». Соромно має бути владі. От у мене баба є, ми отримуємо дві тисячі – її переселенських, бо вона з Херсона. І як можуть дві людини прожити? Коли я був на фронті, громада видавала пайки якісь на місяць, кілограм-два макаронів чи ще щось. Зараз у мене такого вже немає. Виходить – прийшов із фронту і вже їсти не треба? – риторично запитує Віталій Лашевич. – Якось це все так… Наче людина після фронту не потрібна».
Реквізити для допомоги
Карта Віталія: 5457 0825 0961 1963
Монобанка: https://send.monobank.ua/jar/8gY18oQw8u
Підготувала Ірина Світляковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
