– Дивись, ідеальна пара, – зміїним язичком шепотіла жінка, смикаючи за рукав свого чоловіка, – йдуть, за ручки тримаються, а ти мене обіймаєш лише коли добряче хильнеш.
Панянка ще раз обернулася у слід парі, яка, не поспішаючи, прогулювалася осіннім парком. А вони, усміхаючись, розмірковували про одну із гостьових спалень, яку облаштують під дитячу, коли тест на вагітність покаже довгоочікувані дві смужки.
– Якщо народиться дівчинка, охрестимо її Яриною, на честь бабці, – сказала Оля.
– Гарне ім’я! А хлопчика назвемо Андрієм, як мого діда.
Просто і безтурботно подружжя думало про ім’я для не зачатої дитинки. Та після кожної пристрасної ночі, тест розчаровував одинокою смужкою.
Арсен та Ольга прикипіли одне до одного з першого погляду. Він – високий вродливий банкір. Вона – тендітна, миловидна юристка. Обом – тридцять п’ять. За місяць оселилися разом, ще за три – стали на весільний рушничок.
– Куди ви спішите? – турбувалася мати дівчини. – Те, що швидко зав’язується, міцним не буде…
– Дітей хочемо! Нам не по сімнадцять років. Чого тягнути? – сміючись відповідала Ольга.
Але після декількох місяців, зітканих зі спроб завагітніти, слова Олі повторив лікар:
– Дітей хочете? Вам не сімнадцять років! Чого тягнули? – суворо відчеканив.
Арсен заспокоював кохану. Та кожний негативний результат бив кілком по шлюбі. Оля замикалася. Арсен, замість того, щоб шепотіти слова підтримки, забувався в роботі.
І саме робота допомогла йому вирватися з депресії, яку наганяв власний дім та чарівна дружина. Врятувала від сірих буднів пишногруда блондинка Аліна Цар.
Пуста інтрижка, яку закрутив від нудьги, швидко перекотилася у бурхливий роман. І ось, вкотре повернувшись додому під ранок, чоловік оголосив:
– Хочу розлучення. Знайшов молодшу, веселішу, активнішу…
– Знайшов? – процідила втомлено. – А покохав? – холодно запитала.
– Кохання ні до чого хорошого не призводить! Переконався на нашому шлюбі.
Довго Оля переживала розпад короткотривалого подружнього життя. Спочатку плакала, потім бісилася. А коли дізналася, що колишній чоловік переїхав до грудастої молодої блондинки, заприсяглася, що за будь-яку ціну помститься.
Рік виношувала злісні плани. Побити авто? Розповісти про банківські махінації? Ні! Все це дитячі забавки! Вона здатна на підступніші дії!
І ось дочекалася. Шанс підкотився з неочікуваної сторони…
Довгий час до привабливої Олі підбивав клиночки дуже поважний та злегка сивуватий Леонід. Чоловік навідувався в її юридичну контору та користувався послугами колеги. Проте, закінчивши усі справи, біг до жінки та незграбно залицявся. І щоразу, натикався на стіну з байдужості.
В черговий раз запрошуючи жінку на каву, він, чекаючи відмови, сказав:
– Якщо забажаєте провести гарно час, то Леонід Цар до ваших послуг, – і чемно поклонився.
Олю ніби струмом вдарило. Те злощасне прізвище «Цар», яке барабанило протягом року у її жилах, біллю прорвалося наверх.
– А Аліна Цар вам ким приходиться? – прищурила очі.
– Донька моя. Я приміряв роль тата у 17 років. – А ви знайомі? – допитувався.
– Особисто, ні, – безбарвно проказала жінка. – Так, бачила статтю про неї у журналі…
– Так, зараз багато пишуть про її майбутнє весілля.
– А вона заміж збирається?
– Через три місяці. Мій майбутній зять – банкір. Вони на роботі познайомилися. Олю, вам погано? Зблідли дуже…
– Ах, все добре, – сказала жінка, обмахуючи обличчя папкою. – А знаєте, я залюбки вип’ю з вами чашечку кави.
У маленькому ресторанчику Оля розпитувала про доньку, а Льоня з захватом розповідав про майбутнє весілля. В кінці вечора, чоловік люб’язно підвіз жінку до дому. Вона пообіцяла, що з нетерпінням чекатиме наступного побачення. А після декількох задушевних бесід він запросив її на сімейну вечерю.
І ось на розкішній чужій кухні Оля накривала стіл, для колишнього чоловіка, розлучниці та сивуватого залицяльника. Почула, як відчинилися двері. Неспішно обернулася, вперлася рукою об столик. Гордо підвела голову та сміливо зустріла застиглого Арсена.
– Доброго вечора, – звичайним голосом привіталася з колишнім.
– Що ти тут робиш? – оторопів чоловік.
– Вечерю готую.
– Ти що задумала? Чи тобі чоловіків мало?
– А мені цей сподобався!
– Помститися хочеш? Навмисне спланувала це?
– Знайшла старшого, веселішого, активнішого… – перекрутила чоловікові слова.
– Аліна народить мені дитину. А що дасть тобі Льоня?
– Те ж! Після штампу у паспорті у мене з’явиться двадцятишестирічна донька!
– Це ж смішно! – обурився Арсен.
– Що смішно? – підійшли ззаду батько з донькою.
– А те, котику, що якщо ми з тобою одружимося, то твій зять отримає чарівну тещу!
– А й справді! – загиготів Льоня.
Незважаючи на веселий настрій сім’ї Царів, колишнє подружжя було досить стриманим. А під кінець вечері, коли дівчата мили посуд, Леонід скомандував:
– Зятьок, завези тещу додому!
Ця пропозиція підкосила ноги як Арсену, так і Олі. Вони скоса переглянулися, проте відповіли мовчанкою. Попрощавшись з Царями, вийшли. І тільки на ґанку жінка зрозуміла, яку дурницю втнула, давши надію Льоні та намагаючись хитрощами зіпсувати життя колишньому.
Арсен, вправно оминаючи в темряві ями, по пам’яті їхав до під’їзду, де колись вперше поцілував кохану.
Машина зупинилася.
– Пробач, – прошепотіла. – Завтра ж попрощаюся з Льонею. Я доросла жінка, а поводжуся, як безмозга блондинка.
– Вибач, – згадавши, що Аліна від природи білява.
– Нічого, – втомлено проказав Арсен. – Мою наречену тяжко назвати розумницею.
Авто стояло вже кілька хвилин, а Оля не поспішала виходити.
– Ти ще вариш малинове варення? – ніби маленький хлопчик протягнув Арсен.
– Звичайно.
– Пригостиш? – з надією запитав. – Бо Аліна постійно на дієтах, в моєму домі немає і грама цукру…
– Пригощу, – простодушно відповіла жінка.
За баночкою малинового варення та чашкою солодкого чаю колишнє подружжя розговорилося. А коли надворі почало світати, вони ніяково, з неприхованою тугою в очах, попрощалися.
Декілька годин Оля плакала. Заспокоїлася лише, коли почула стук в двері. На порозі, з сумками у руках, стояв розчервонілий Арсен.
– Обіцяю більше не заводити романи на стороні.
– А я не претендуватиму на роль твоєї тещі, – знову розплакалася Оля.
Через півроку Оля та Арсен виходили з РАЦСу. Поряд проходили незнайомці.
– Дивись, яка парочка, – пані смикнула супутника за рукав. – Наречений скалиться, бо, мабуть, хильнув напередодні, а молода з таким пузом, що зараз плаття по швах розійдеться…
Тим часом щасливе, новоспечене подружжя розмірковувало над іменами для двійнят, які повинні були народитися через два місяці.
Світлана Ковб
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
