Життя

Свято Стрітення досі зберігає чимало язичницьких ритуалів

Свято Стрітення досі зберігає чимало язичницьких ритуалів

Ще з дитинства нас навчали, що Стрітення – то день зустрічі зими з весною (або літом). Але чому ж тоді така символічна, здавалось би, дата входить у церковному календарі до 12 найбільших релігійних свят?

Бо в його основу закладена зовсім інша подія: зустріч старця Симеона та маленького Ісуса Христа, а також перехід людства від старозавітних принципів (як-от «Око за око, зуб за зуб») до новозавітних («Хто на тебе каменем, ти на того – хлібом»).

Тож давайте в деталях відтворимо події, про які згадуємо 15 лютого – на свято Стрітення Господнього.

…І в ту мить явився ангел

Ще до народження Христа пророки знали, що невдовзі в цей світ має прийти Месія. А першим, хто побачив Спасителя, став праведний Симеон, якого ще називають Богоприїмець.

Перш ніж стати свідком пришестя Христа, Симеон працював перекладачем. За свідченнями давніх істориків, між 285 і 247 роками до нашої ери правитель Єгипта цар Птолемей II Філадельф запросив до себе на роботу Симеона та ще 70 учених мужів. Запросив, аби для його бібліотеки вони переклали книги Старого Завіту з єврейської мови на грецьку.

Праведнику Симеону було доручено опрацювати частину із пророцтвами святого Ісайї. Дійшовши до слів «ось, Діва в утробі прийме і народить Сина» (Іс. 7:14), Симеон вирішив, що до тексту закралася помилка: бо як, мовляв, незаймана діва може народити? Тож вирішив написати «ось жінка в утробі прийме…» Але тут Симеонові явився Ангел, зупинив перекладача в його намірах і сказав: «Оскільки ти, мовляв, не віриш цьому пророцтву, то житимеш доти, доки на власні очі не переконається у правдивості слів Ісайї».

Аж 300 років у здоров’ї та при світлій пам’яті чекав Симеон здійснення того, про що сказав йому ангел. І саме на 40-й день після народження Христа ця вікопомна зустріч (тобто стрітення) відбулася.

Як же вона сталася?..

Чому ця дата припадає на 15 лютого?

Того дня Симеон перебував із молитвами у Єрусалимському храмі. І сюди ж із Дитятком на руках прямували Богородиця та Йосип-обручник.

Попри те, що в них народився Син Божий, святе подружжя не дозволило собі знехтувати законом ізраїлевим, який вимагав на 40-й день після пологів (стільки часу батькам потрібно для очищення) принести до храму хлопчика для посвяти його Господу і подарувати ягня чи (якщо подружжя не має великих статків) пару голубів або горлиць.

І от на 40-й день після Різдва (за нашою церковною традицією це має бути 15 лютого) Марія з Йосипом зайшли до храму. Тієї ж миті Дух Святий повів старця Симеона до Богонемовля, яке тримала на руках Пречиста Діва. Старець попросив дозволу взяти на руки Ісусика і, отримавши дозвіл, виголосив: «Нині відпускаєш слугу Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо бачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення язичників і славу народу Твого Ізраїля (Лк. 2:29 – 32). Праведний Симеон благословив Пречисту Діву і праведного Йосипа та, звертаючись до Богородиці, сказав: ось, лежить Цей на падіння і на вставання багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання – і Тобі Самій меч пройде душу, – щоб відкрились помисли багатьох сердець (Лк. 2: 34, 35).

Того ж дня – на Стрітення – у храмі Єрусалима була також пророчиця Анна. Як оповідає нам Євангелія від Луки, «пророчиця, дочка Фануїла з покоління Асера; вона була вельми похила віком, проживши сім років з чоловіком від дівування свого і зоставшися вдовою аж до вісімдесят четвертого року, вона не відходила від храму, служачи Богові вночі і вдень постом та молитвою. І надійшла вона тієї самої години й почала прославляти Бога та говорити про нього всім, що чекали визволення Єрусалиму. Як вони зробили все за законом Господнім, вернулися в Галилею, до Назарету, свого міста. Хлоп’я ж росло й міцніло, повне мудрості, і Божа благодать була на ньому (2, 36 – 40).

Громовиця та свячена вода – це не «чарівні палички»

Отож, Месія прийшов у цей світ урятувати людство від гріхопадіння. Та що символізують собою праведний Симеон та пророчиця Анна? І чому мить, коли вони побачили Ісус Христа, настільки визначальна?

Бо це і визнання Ісуса Христа як Спасителя (ім’я Ісус означає «Бог спасає», «Спаситель»), і зустріч сповідників Старого й Нового Завітів.

Симеон (його ім’я у перекладі означає «Бог почув», «слухання») є символом старозавітних пророків, які чули голос Божий, розуміли волю Божу і прорікали її, проповідуючи прихід Месії, прихід Сина Божого, прихід Нового Завіту, що закликає до смирення та любові. Старозавітна пророчиця має ім’я Анна, що з івриту перекладається як «благодать». А Богородиця Марія, чиє ім’я зі староєврейської перекладається як «звеличена», «піднесена», – це вже сповідниця Новозавітної Церкви, яка проповідує не рабське служіння в покорі та страхові, а служіння за покликом люблячого серця та совісті.

Стосовно ж народних вірувань, що на Стрітення передають одна одній естафету зима та весна, то така традиція дійшла до нас іще з дохристиянських часів. Наші пращури-язичники спостерігали за природою, бачили перші ознаки приходу весни і тому називали це свято Зимобор, Стрічання, Громниці. Вони вважали, що в цей період зустрічаються дві природі стихії – Вогонь і Вода. Ось звідки походить сучасна традиція освячення свічок та води на Стрітення.

Впродовж багатьох віків наші предки вірили, що запалена в хаті свічка-громовиця вбереже господарів дому: узимку – від морозів, навесні – від повеней, улітку – від грому та блискавки. А освячену на Стрітення воду використовували як захист від порчі та пристріту. Тому нею кропили оселю, людей, худобу.

Сучасна церква всі ці ритуали називає антихристиянськими. Бо хоча стрітенські свічки та освячена вода – давні атрибути цього свята, втім не слід їх сприймати, як чарівну паличку, що виконає всі наші бажання. Ні, в основі всіх святкових атрибутів,чи це свічка, вода, пасочка чи верба, лежать віра та молитва. Тож неправильно забігти на Стрітення до церкви наприкінці служби, взяти собі свячену воду й громовицю і вважати: все – місію виконав, захист отримав, у хаті його поставив – молодець.

Нам варто менше уваги звертати на матеріальне і більше – на духовне. Бо будь-яка освячена річ не матиме цінності, якщо її «цілющі» властивості не пробудити Духом Святим, що приходить разом зі щирою молитвою та вірою, якою наповнюємо себе та все довкола.

Недарма Ісус Христос, коли ходив по землі та зцілював людей, казав їм: «Твоя віра спасла тебе!» (від Матвія 9:22)

Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: Таблоїд, свято, традиції
В тему

Останні матеріали