Нині секрети виготовлення гуцульських рогів знають одиниці. Однак наші предки – жителі Карпат – виготовляли їх з середини XVII століття. В ті часи в господі могло бути декілька рогів. Довжина рогу – від 70 сантиметрів до одного метра, і в горах його трубіння чути в радіусі до семи кілометрів.
– Всього є три види гуцульських рогів, – розповідає Роман Бортейчук, майстер із села Кривопілля Верховинського району Івано-Франківської області. – Передусім – пастуший ріг, який є у вівчарів, що випасають отари. За допомогою цього музичного інструменту вівчар попереджав товаришів-вівчарів та овечок про небезпеку. В ті часи казали, що ріг отару від вовків і ведмедів береже. Колядницький ріг використовують під час Різдвяних свят. Причому, з рогами і трембітами колядують лише чоловіки. Біля храму, перед входом на обійстя та перед виходом тричі дмуть в роги. Дитячі роги, відповідно, мають менші розміри і їх дають колядникам-дітям.
Цікаво, що роги роблять із кореня вільхи, берези, явора чи смереки. Ідеально, коли дерево росте на скелі. А коли в те коріння влучила блискавка, то звук рогу буде гучним і дуже красивим. Закочену клявуку, тобто викривлене коріння, має сушитися декілька місяців. Опісля майстер надасть йому форму рогу і знову поставить сушитися. Тоді розколює наполовину і стесує зсередини доти, поки стінки не матимуть товщину три міліметри. Змащує їх смолою-живицею і намотує на них смужки з березового лика. Ними обмотує ріг наче ізоляційною стрічкою. Внизу виготовляє наконечник, а зверху – мундштук, в який дмуть. І гуцульський ріг готовий.
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
