Життя

Коли народилася онука, дізнався, що його донька йому не рідна

Коли народилася онука, дізнався, що його донька йому не рідна

З Тетяною Ігор познайомився, коли навчався на останньому курсі інституту. Вона – студентка другого курсу медичного училища, з першої зустрічі так припала йому до вподоби, що через тиждень освідчився в коханні й запропонував руку і серце. Ще через місяць вони стали чоловіком і дружиною. Ігореві здавалось, що щасливішого від нього годі і шукати. Отримавши диплом, він влаштувався на роботу. А паралельно брався за різні підробітки, аби його юна і така кохана дружина ні в чому не відчувала потреби. Тож Таня, часто прокидаючись, бачила біля себе розкішні троянди. На тумбочці поруч – горнятко з кавою, дві канапки і шматочок улюбленого торта. А ще – мінілистівки із зізнанням у коханні. Молодий чоловік купував усе, що хотіла дружина. Влітку вони їхали на море, а взимку – в засніжені Карпати, які так любила Таня.

Про це йдеться на шпальтах газети "Твій вибір".

 – Ох, і пощастило ж тобі з ним! – не раз казала Світлана, найкраща подруга. – Танько, цінуй свого чоловіка. Повір, про такого, як Ігор, можна лише мріяти.

– Ну не треба аж так його вихваляти, – відповідала юна дружина. – Чоловік як чоловік. Міг би бути і кращим. Більш накачаним, мужнім.

– О, то ти досі кохаєш Артура? – Світлана була ошелешена. – Ну й дурепа! Викинь його з голови. І що ти в ньому знайшла? Накачаний, самозакоханий гівнюк – ось ким є Артур.

Проте у відповідь Таня лише зітхала. Лише собі вона могла зізнатися у тому, що і досі кохає Артура. І кожного разу, опиняючись в обіймах чоловіка, згадує свою нещасну любов. З Артуром вони зустрічалися майже рік. Юнка вже мріяла про той день, коли він зізнається їй у коханні і зробить пропозицію руки і серця, однак хлопець, як виявилось, навіть не думав про це.

– Танько, ти що – з глузду з’їхала чи що? – розсміявся, коли вона одного разу запитала його про це. – Сама подумай: мої батьки – знані лікарі. В мене є квартира, власне авто. Я з дитинства займаюся спортом, і тому маю неабиякі перспективи. А ти? Батьки – звичайні селюки, ти навчаєшся в якомусь медучилищі. Про яке спільне майбутнє ти говориш? Викинь це з голови!

– Артуре, як ти можеш? – розплакалась дівчина. – Я ж кохаю тебе!

– То й кохай, хіба ж я проти? – знову посміхнувся він. – Кохай! Ось прямо зараз зроби так, аби мені було приємно!

Оте нещасливе кохання боліло Тані. Вона розуміла, що для Артура вона просто забавка. Сьогодні вона, завтра буде інша. Тож, коли з’явився Ігор і запропонував стати його дружиною, не думала ні хвилини. Думала, що коли вийде заміж, то все зміниться – матиме чоловіка, який кохає її, і вона забуде Артура.

Однак час показав, що ці сподівання були марними. Дівчина часто згадувала коханого і одного дня, не витерпівши, подзвонила Артуру. Погомонівши про те і се, домовились про зустріч наступного дня.

 – О, то тобі заміжжя пішло на користь, – мовив Артур, обнімаючи її. – Була гарна, а стала ще краща. Ходімо, повеселимось, як раніше.

Той день і увесь вечір вони провели разом. Відпочивали в готелі, кохалися, плавали в басейні. Пили алкоголь, смакували різними делікатесами. Одне слово, Таня якоїсь миті навіть забула про те, що вона заміжня, що її вдома чекає чоловік. Вона була щаслива від того, що поруч був Артур, і більше ні про що не хотіла думати.

 Відтоді вони часто зустрічалися. Аж поки сім’я Артура не виїхала на постійне місце проживання в Німеччину. Його батькам запропонували гарну роботу у відомій медичній клініці, тож вони продали квартиру і розпочали нове життя. А Таня через два місяці дізналась про те, що вагітна.

 Минули роки. Одного разу Вероніка прийшла додому з вродливим юнаком. Познайомила батьків із Германом, який того ж вечора попросив у них руки їхньої доньки. З наступного дня батьки Вероніки та Германа почали підготовку до весілля.

 – Танюшко, от ми і доньку заміж видаємо, – мовив Ігор, цілуючи дружину. – Тільки-но вона народилася, тільки я забирав вас із пологового, а нині наша донечка вже наречена. А я їй наче вчора казочки читав!

 На невелике, проте гучне весілля запросили родичів та друзів. Молоді спершу жили з батьками Германа, а, коли його старша сестра, розлучившись, повернулася до батьків з дітками, вирішили перебратися до батьків Вероніки. На той час вона була вагітною, тож майбутні батьки і дідусь з бабусею активно облаштовували дитячу кімнату.

 А через декілька днів трапилася трагедія. Вероніку, яка переходила пішохідний перехід, збило авто, за кермом котрого сиділа п’яна дівчина. Потім була реанімація, лікарня з якої її перевезли до пологового. Вероніка передчасно народила дівчинку. Потрібна була кров для переливання, і тоді виявилось, що групи та резуси крові батьків і Вероніки не збігаються.

 – Ви удочерили її? – запитав лікар. – Що ж, будемо шукати потрібного донора.

– Що за дурню ви говорите? – закричав Ігор. – Це наша донька.

 Він готовий був накинутися на лікаря з кулаками. І лише Таня зупинила. Вона почала просити пробачення, лепетала щось про велику помилку в її житті, про те, що Вероніка не його донька. Ігореві здалось, що цієї миті йому в груди наче встромили гострого ножа – Вероніка завжди була для нього найбільшим скарбом його життя.

 

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: історія
В тему