У Віталія Олексійовича – непроста доля. Народився у Комсомольську-на-Амурі, навчався в Хабаровську, незалежність України зустрів у Харкові, а на заслужений відпочинок вийшов на Волині.
Інженер із кримінальними зв’язками
– Так, життя добряче мене покидало, – погоджується 61-річний чоловік. – Бо, хоча я маю вищу освіту інженера-будівельника (закінчив Хабаровський інститут інженерів залізничного транспорту), проте заробляти на хліб із маслом довелося по-всякому. Останнє, чим займався, – бізнесом: торгував борошном та крупами.
У минулому, зізнається пенсіонер, він навіть пересікався з кримінальним світом. Тож у середовищі злочинців його знають за псевдо Усурієць.
– Та й зараз у мене не все гаразд у банківській сфері, тому я навіть не хочу називати свого прізвища, – вражає чоловік відвертим зізнанням. – Проте бажання поділитися своїм винаходом з усім світом привело мене в редакцію газети.
А винахід у тому, що всім відомий кубик Рубика пан Віталій ускладнив додатковим завданням, виконати яке в декілька разів важче, ніж скласти всі грані кубика за кольорами.
До ідеї підштовхнула китайська етикетка
– Складанням кубика Рубика я захопився ще у 1980-тих роках. Буквально за декілька тижнів наловчився уже формувати всі грані за кольорами, – пригадує пенсіонер. – А потім мені в руки потрапив один китайський кубик, на якому була прикріплена етикетка з написом. Під час складання кубика я помітив, що грань із етикеткою постійно крутиться то на 90, то на 180 градусів. І саме тоді виникла ідея, яку я втілив і навіть міг би запатентувати.
Суть винаходу полягає в тому, що до центрального квадратика кожної грані чоловік прикріпив чотири трикутники, кожна з яких, ніби стрілка, має вказувати на колір сусідньої грані квадрата.
– Спочатку це здається дуже простим завданням. Але насправді навіть у мене викликає певні труднощі, – каже пенсіонер. – І якщо звичайний кубик Рубика я складаю за хвилини три, то на цей в мене може піти і до 20 хвилин.
«До такого додумався тільки я!»
Окрім збігу кольорів між трикутниками та гранями, Віталій Олексійович придумав іще одну складність: на центральний квадрат кожної грані він прикріпив зображення стрілок: під час складання треба, аби всі ці стрілки були повернуті в один і той же напрям.
– Аби зрозуміти, як ці стрілки повертаються і як правильно їх складати, я списав формулами цілий зошит, розробивши власну методику. Думаю, такого ніхто в світі більше не робить. А китайці, коли дізнаються про мій винахід, відразу захочуть дізнатися: в чому ж ховається головний секрет?! Бо, як казав колись китайський мудрець: «Дуже важко знайти чорну кішку в темній кімнаті, особливо коли її там нема», – усміхається чоловік.
Свій винахід Віталій Олексійович уже показував одній із луцьких фірм, яка розробляє логічні ігри та завдання для дітей і дорослих. Фірма зацікавилася Віталієвим кубиком, показувала його відвідувачам. Та оскільки виконати завдання такої складності виявилося не під силу жодному з відвідувачів, то пан Віталій вирішив через газету знайти однодумців та спробувати поширити інформацію про свій суперкубик. А раптом когось зацікавить?
Оксана Бубенщикова
Фото автора
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
