Валентині не було ще й 50-ти, коли в неї діагностували рак. Недуга розвивалася стрімко. Стан хворої ставав настільки важким, що вона не впізнавала рідних. Навіть дочки з чоловіком.
А болі мучили такі, що не рятували навіть наркотичні засоби. Тож у лікарні для невиліковно хворих жінка буквально кричала від болю, — йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».
І от у березні 2009-го всі муки закінчилися…
«Це було на світанку. Татові передзвонили з лікарні і сказали, що мама дуже хоче мене бачити. Тато збудив мене, і ми поїхали. Але поки дісталися, мама вже була мертва», – розповіла дочка Оксана. Тоді дівчині було 15.
Думала, за кордоном побачить райське життя
Перший період після смерті Валентини чоловік-удівець не знаходив собі місця. Розради шукав у горілці. А юна Оксана поневірялася по людях.
«Я жила в маминих друзів, у своїх однокласників, у родичів однокласників. Мені співчували фактично чужі люди. А от нашій великій родині я чомусь була не потрібна. Тож тим більше ніхто не поставив питання, щоб мене удочерити», – зізналася молода жінка.
Десь через рік до вдівця зателефонувала знайома. Вона була українкою. Працювала у Словаччині. Мала забирати до себе кухарем Валентину. А коли дізналася про смерть жінки та скрутну ситуацію сім’ї небіжчиці, запропонувала свою підтримку.
«Оскільки мені тоді було тільки 16, то через кордон мене як неповнолітню перевіз тато. Він залишив мене в тієї знайомої, а сам поїхав на роботу до іншого міста у Словаччині», – розповіла Оксана.
Дівчина, яка стільки натерпілася за останній час, раділа таким змінам у житті. Думала: вирвалася зі злиднів – і попереду на неї чекатиме райське життя.
Обіцяла підтримку, а зробила проституткою
Тітка, яка давно знала Оксаниних батьків, спочатку справді добре ставилася до чужої дитини. Утім, коли дівчині виповнилося 17, вона привласнила всі документи Оксани, аби та нікуди не могла поїхати, і…
«Вона змушувала мене займатися проституцією, – не стримує сліз Оксана. – Це тривало аж чотири роки. І ніхто за мене не заступився…»
Де ж був батько? Чому не заступився за дитину? Не забрав до себе?
«Я шукала тата. Навіть знайшла. Але… тато дуже пив. Коли мені вдалося звільнитися із секс-рабства, я намагалася врятувати батька. Домовилася про те, аби він пройшов реабілітацію у спеціалізованій клініці. Я пропонувала йому переїхати жити до мене. Але, – зітхає Оксана, – щоразу, коли про це заходила мова, тато обирав алкоголь».
Через десять років помирилася з родиною
Десять років Оксана тримала в собі цей біль. Дівчині було не під силу збагнути, чому так байдуже ставився до неї батько. Як могла жінка, якій Оксана довірилася, мов другій мамі, віддати її у секс-рабство. А ще дівчина не могла знайти відповіді на запитання: чому вона виявилася не потрібною великій родині тут, в Україні?
Проковтнувши образу, Оксана таки приїхала до України та розповіла українським ЗМІ про своє жахливе минуле.
Розкривати душу перед сотнями тисяч людей було непросто. Від спогадів годі було стримати сльози. Утім лише в такий спосіб жінка вилила той біль, котрий каменем лежав на душі. Вона отримала підтримку сотень людей. А ще знайшла нарешті родину, яка колись відвернулася від сироти.
«Ці люди дали мені сили боротися. Завдяки їм я навчилася знову посміхатися. І тепер мені хочеться жити», – розповіла Оксана.
Ніна Грицюк
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
