Мабуть, у кожної людини є своє хобі. Хтось збирає марки, хтось – монети, а ось Роман Василин із міста Копичинці Гусятинського району Тернопільської області колекціонує те, що інші люди зазвичай називають сміттям. А саме – старовинні цеглини.
Про це йдеться в публікації у газеті Твій вибір.
– Близько двох років тому я почав цікавитися колекціонуванням цеглин, – розповідає колекціонер. – Одного дня мої знайомі готували в стіні місце для каміна в стіні. І коли робили нішу, то знайшли цеглину, на якій чітко видніється тризуб. Я задумався над тим, що кожна цеглина має свою історію, своє клеймо. Відтак може «розповісти» нам чимало про той час, коли її виготовили. І саме ця цеглина стала першою в моїй колекції, яка сьогодні налічує в межах 300 екземплярів. Цеглини – це не марки чи монети, яким достатньо небагато місця. Моя колекція займає чимало місця в гаражі. Тому в майбутньому хочу, аби вона мала чудове місце для зберігання.
Серед експонатів чоловіка – цеглини з різних регіонів України, хоча більшість все ж з Гусятинського і Теребовлянського районів. Є цеглини з Росії, Чехії. Привабливим є екземпляр, який привіз з Єгипту, – ця цеглина має маленький розмір і цікаве клеймо.
– А буквально перед самим карантином був у Польщі і звідти привіз три цеглини, – каже пан Роман. – Причому, одна із них має клеймо, якого у моїй колекції ще не було. Маю цеглину, на якій видніється відбиток сліду собаки, лисиці чи кота. Її знайшли на розвалинах в Підгородньому, і їй щонайменше 100 років. Попередні власники планували вмурувати цеглину в камін, однак я переконав продати її мені.
Також є цеглина, яку знайшли в Гусятині на костелі, збудованому в 1610 році. Щоправда, на ній немає клейма року. А одного разу на купі сміття виявив цеглину, яка була виготовлена аж у Фінляндії. Особливу увагу привертає цеглина, на якій величезними літерами написано TARNOPOL. «Наймолодшою» є цеглина, виготовлена в 1926 році.
Особливу увагу власник колекції приділяє підбірці «Елиївка». Названа так на честь місцевого цегляра Костя Елиїва, який мешкав у Копичинцях. Це був знаний ґазда і чудовий цегляр, який мав свою цегельню. Цегла, яку він виготовляв, була відомою на всю Україну, її везли в усі регіони.
– Пригадую, одного разу мені трапилася цеглина, на якій було написано «Елиїв». Тож вона поповнила мою колекцію, і згодом я вмурував її в невеличку нішу у власній оселі. Згодом знайомі розбирали п’єци, і там знайшов ще чотири цеглини цього цегляра. Ще дві цеглини Костя Елиїва я купив в одного колекціонера. І нині в моїй підбірці – близько 20 цеглин «елиївок». Кожна цеглина – ексклюзив. Бо ж спочатку робився сирець, з якого цегляр формував цеглини.
На них ставили клеймо майстра і викладали на сонці, аби вони висохли. І лише опісля запікали. Очевидно, коли цеглина сохла, на неї і стала тварина, залишивши відбиток лапи. До речі, клейма на цеглинах також різні. Це могли бути назви міст, повністю прізвище або лише перша літера прізвища цегляра. Могло бути ім’я і прізвище майстра, номер зміни тощо. Наразі в моїй колекції – три сотні цеглин. За той час, відколи колекціоную цеглу, я познайомився з дуже цікавими людьми, які багато знають про історію розвитку цегельної справи в Україні, історію клейм тощо.
Нині чоловік мріє зібрати своєрідну «карту цегли» Копичинецької ОТГ, тобто цеглини з кожного села цієї громади. На сьогодні колекціонер майже досяг своєї мети – в нього є цеглини практично з кожного села. Є такі, яким по півтори сотні років, а є такі, які були виготовлені за часів Радянського Союзу.
– Щоб повністю завершити проєкт, мені потрібні дві цеглини – з села Гадинківці та Сухостава. Щоправда, є підозра, що за Польщі села Сухостав, Яблунів, хутір Рудки були власністю одного пана, і тому уся цегла там з усієї цегельні.
Ксенія Фірковська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
