Життя

Росіянка залишила свою країну, щоб воювати за Україну

Росіянка залишила свою країну, щоб воювати за Україну
Ольга Сімонова

Жителька російського Челябінська Ольга Сімонова до 2014 року жодного разу не була в Україні. У неї тут навіть родичів немає, лише друзі-спортсмени. Побачивши ситуацію на власні очі, а не як її подавала російська пропаганда, дівчина вирішила воювати за нашу державу.

«А де ще може служити людина з Челябінська? Звісно, в найбільш бандерівській західняцькій бригаді», – сміється Ольга, йдеться у публікації в газеті «Твій вибір».

Ольга Сімонова здобула звання майстра спорту та кандидата у майстри одразу з кількох видів спорту. Вона професійно займалася контактним карате, джиу-джитсу, рукопашним боєм, спортивним туризмом, скелелазінням, велосипедною їздою, катанням на лижах, сноуборді, а ще займалася бігом і баскетболом.

Відмова від російського громадянства для неї була принциповою

Через постійну зайнятість їй було не до політики, не дивилася вона і телевізора. «Свого часу я стояла на п'єдесталі з прапором Росії і дуже цим пишалася. Але тепер мені соромно за Росію», – каже вона.

Коли у 2014 році росіяни, наче мантру повторювали  «Крим наш», дівчину це неабияк розізлило. Під час одного телефонного спілкування з друзями з України, які розповіли їй про початок бойових дій і про перші втрати, Ольга, не вагаючись, зібрала деякі свої речі та купила квиток до Києва.

Близьким вона повідомила, куди їде, не сказала тільки, чому. «Ти більше не повернешся?» – запитали її рідні. «Ні», – відповіла вона, і на тому їхнє спілкування припинилося зовсім…

Молода та амбітна Оля уже 6 років живе та воює за країну, яка стала для неї рідною. Спочатку вона потрапила у волонтерську медичну службу, але це було не її. Адже її фізична підготовка дозволяла дівчині воювати на рівні з чоловіками.

Потім воювала добровольцем, нині вже три роки вона офіційно перебуває на контракті в 24-бригаді ЗСУ імені Короля Данила. Уже отримала українське громадянство. Відмова від російського громадянства для Олі була принциповою.

– Я мріяла потрапити в 93-тю бригаду, але мені не дали відношення, зате дали в 24-ту. Зараз я дуже пишаюся своєю бригадою і командиром. Я часто жартую, коли мене запитують, в якій я бригаді. Кажу, де ще може служити людина з Челябінська? Звісно, в найбільш бандерівській західняцькій бригаді. Тоді всі такі: «Ха-ха, у вас там усі «сурові», – продовжує Ольга.

На запитання, що спонукало її залишити рідну країну та їхати в Україну, відповідає, що хотілося докопатися до правди. І вона виявилася дуже сумною. «Ми тоді не знали, що таке війна в Грузії, війна в Чечні. Це я дізналася уже тут», – з сумом каже військова.

Війна і гороховий суп…

Окрім того, що кожен бій, у який йшла дівчина, міг бути для неї останнім, вона ніколи не боялася. Навпаки, розповідає, що у найнебезпечніші хвилини завжди знаходили з чого посміятися. Навіть коли по них потужно працювала артилерія. Молодь, що тут скажеш!

– Пригадую, був 2015 рік. Ми ховалися в підвалі у Луганському. Селище бомбили, а ми сиділи в погребі однієї хати і роздивлялися закрутки. Хтось щось скаже – і дикий регіт. Ми сидимо у касках, броніках, щоб голова ціла лишилася, якщо засипле. Вийти не могли взагалі.

Сидить хлопець і каже: «Я вилізу». А там гримить, розриви потужні. Ми йому – «Сиди!» А він: «У мене там суп гороховий на плиті. Він же википить!» Тоді він обертається до мене і каже: «Олю, а ви гороховий суп любите?» Я цю фразу запам'ятаю на усе життя, справді.

Ольга Сімонова
Ольга Сімонова

– А що ж ви йому тоді відповіли?

– Відповіла, якщо виліземо звідси живі, то поїмо. Але гороховий суп я ненавиджу…

За Росію у дівчини думка однозначна. Повертатися туди вона не збирається. Бо її країна – агресор. Однозначною є її позиція і щодо вирішення збройного конфлікту мирним шляхом, як зараз анонсує наша нова влада:

– Усі ми хочемо миру. Але миру без перемоги не буде. На жаль, багато людей не усвідомлюють, що таке мирні договорняки. Це капітуляція. Стільки пройдено, стільки пролито крові, і в усій цій ситуації правда на боці України. То як можна домовлятися? Потрібно перемагати до кінця…

Ірина Бура

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: війна на сході україни, жінки, росія
В тему