Життя

Народивши донечку, з пологового привезла ще й синочка

Народивши донечку, з пологового привезла ще й синочка

Ледве зайшовши до палати, Галя відразу звернула увагу на дівчину, точніше, на вираз її обличчя – вона з такою огидою дивилася на свій великий живіт, що й без слів було зрозуміло, що свою, ще не народжену дитинку вона не те що не любить – ненавидить.

Вже пізніше Люба, інша сусідка, розповіла, що Наталка, а саме так звали юну кралю з нарощеними довжелезними нігтями та кількашаровим пластом косметики на обличчі, сказала, що збирається відмовитися від малюка.

– Господи, хіба ж мати може так говорити? – здивувалася Галя. – Мабуть, ви, Любо, щось, та переплутали. Кожна жінка мріє про дитину, а ви…

Проте вони тоді не договорили – повернулася Наталка і, витягши цигарку, стала прикурювати. Обидві жінки почали обурюватися, казати, щоб курити йшла надвір.

– Зрештою, це ж може нашкодити вашій дитині, – мовила Галя. – Невже не розумієте? Нікотин…

– Вбиває коня, – підхопила сусідка, гасячи цигарку. – А ось мого монстра ніяк не може вбити. Тільки дізналася про вагітність, то стала і палити більше, і алкоголем частіше балуюся, то все марно. Живучий, гад… Я б аборт зробила, то пізно дізналася, а потім боялася ризикувати – раптом щось зі мною станеться… Вас, бачу, я трішки дивую. Ви своїми животами нарадуватися не можете, а я мрію, коли цей жах скінчиться.

Поклавши цигарку назад до пачки, Наталка вмостилася на ліжку і почала розповідати. Було видно, що їй хотілося поговорити.

Породілля, яка відмовилася від свого маля
Породілля, яка відмовилася від свого маля

– Я студентка, приїхала до столиці з маленького карпатського села, – розповідала вона. – Під час навчання постійно доводилося економити – то на проїзді, щоб купити якісь харчі, то на харчах, щоб відкласти на якусь обнову. Одне слово, таке життя, коли постійно не вистачає то одного, то іншого, мені настільки остогидло, що, коли подруга запропонувала підробіток у службі ескорту, я не вагалася жодної миті. Суть роботи у тому, що потрібно було проводити час з багатими та успішними людьми. Супроводжувати їх всюди, показувати цікавинки столиці, бо здебільшого це були іноземці. Ну і, звісно, за окрему плату, я проводила з ними ночі. З деякими літала на відпочинок чи ділові зустрічі за кордон, з іншими – відпочивала у Карпатах. Одне слово, жила весело і щасливо, поки не з’явилося оце…

При цьому вона виразно подивилася на свій живіт і продовжила розповідь. Виявилося, що, народивши дитину, Наталка збирається написати відмову від неї. Точніше, відмова уже написана і чекає свого часу у сумочці.

– А тоді забуду все це як страшний сон і полечу в Емірати, – мовила вона, наливаючи у склянку сік. – Герман хоче трішки відпочити, тож бере і мене з собою.

Після цього у палаті запанувала тиша. Наталка, яка, розуміючи, що ці дві жінки-сусідки осуджують її намір, хоча нічого і не кажуть, взяла пачку з цигарками і пішла. Люба, поойкавши і понарікавши на сучасну молодь і обов’язкову кару Божу, яка чекає Наталку, взялася читати книгу. А ось Галина все ніяк не могла заспокоїтися.

«Як же так? – думала вона. – Молода, здорова жінка добровільно відмовляється від свого синочка чи донечки і нітрохи не жаліє про це? А материнські почуття? Невже у неї їх немає?»

Жінка, котра з пологового забрала кинуте немовля
Жінка, котра з пологового забрала кинуте немовля

Вже через день побачила, що ні, немає – Наталка народила синочка і не захотіла навіть подивитися на нього. Віддавши заяву-відмову, через декілька годин стала радісно збирати речі.

– Єдине, чого хочу, щоб більше ніколи не залетіти і не мучитися аж дев’ять місяців, – без слів зрозумівши сусідок, мовила вона. – А та дитина… вона мене не цікавить. Просто я піддалася на вмовляння Ахмета кохатися без презерватива – і сталося те, що сталося. Більше такого не буде, бо хочу зробити стерилізацію... Ну, дівчата, щасливо.

Вже наступного дня постала проблема годування маленького хлопчика, якого кинула мати і про існування якого, найімовірніше, навіть не здогадувався батько. Суміші дитина не хотіла, а в породіль не було достатньо молока, щоб годувати двох малюків. Ситуація змінилася, коли народила Галина. Молока було стільки, що вистачало і своїй донечці, і цьому малюку.

Однак кожного разу, коли молода мама брала на руки цю дитину, її серце наче стискували міцні-міцні лещата. Мимоволі з’являлися сльози. Тим часом малюк, наче відчуваючи, що тьоті, яка його годує, він не байдужий, заспокоювався і засинав лише на її руках.

– Через три дні поїдете додому, – мовив до Галі лікар. – Так що шепніть своїй принцесі, що скоро буде вдома.

– Ой, як добре, – зраділа молода жінка. – А…а що буде з ним?

– Він також поїде, – зрозумівши, про кого мова, відповів медик. – У Будинок дитини.

Жінка забрала дитину, котру кинула мати
Жінка забрала дитину, котру кинула мати

Після цих слів Галя втратила спокій. Розуміла, що обділена материнською увагою дитина не матиме повноцінного догляду, її не цілуватимуть так, як вона цілує свою донечку, не пригортатимуть до грудей… А далі? Далі хлопчика чекає інтернат для сиріт, про жахи якого жінка чула від подруги, яка там працювала поваром.

– Що трапилося? – ніяк не міг зрозуміти Тарас, прийшовши до дружини і доньки. – Ти така сумна? Щось болить, кохана?

– Так, – ствердно кивнула вона головою. – Душа болить. Розумієш, любий...

І вона розповіла про Наталку, про те, як кинула свого синочка, якого тепер вона, Галя, годує і якого після її від’їзду додому відправлять у Будинок дитини. Якийсь час вони сиділи мовчки. По обличчю жінки текли сльози, а чоловік про щось напружено думав.

– Послухай, давай заберемо його, – мовив нарешті він. – Житло у нас є, зарплата у мене непогана. Тож, думаю, раду дамо. Ми ж можемо його всиновити, правда? Я так мріяв про сина.

– Ти… ти згодний? – жінка великими від здивування очима подивилася на чоловіка. – Ти згодний? Я також думала про це, але боялася, що ти не погодишся.

Через чотири доби, оформивши усі документи, подружжя вийшло з пологового. Пару з дітьми зустрічали родичі, які приїхали із Західної України і навіть й не здогадувалися, що смуглявий чорноволосий хлопчик – геть не їхнього роду.

– Слава Богу, що здорові і такі красиві, – мовила свекруха Галі. – Я казала, що двійко буде, бо дуже вже великий був живіт, а ви не вірили.

Галя і Тарас, почувши це, лише переглянулися – вони знали правду, проте нікому і ніколи не збиралися її розповідати…

Ксенія Фірковська

БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ»  В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!

 

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: пологи, медицина
В тему

Останні матеріали