Андрій Боровик: «Ніхто не виготовить замок без ключа, так і життя не дасть проблеми без можливості її вирішення»

Наука та юриспруденція в умовах воєнного стану. Саме ця тема стала основною в актуальній розмові з Андрієм БОРОВИКОМ, кандидатом юридичних наук, професором, відмінником освіти України, віцепрезидентом з наукової роботи Науково-дослідного інституту публічного права.

Андрію Володимировичу, хочу поговорити найперше про порушення прав людей внаслідок збройної агресії росії проти України. Наскільки нині актуальна юридична допомога щодо цього та чи існують реальні способи захисту? Чи можливе зараз покарання винних у воєнних злочинах? 

Людство втратило мільйони життів, перш ніж дійти до усвідомлення того, що війні потрібні правила, яких варто дотримуватися всім. На перший погляд, війни не мають нічого спільного із законом, а, швидше, це прояв тотального хаосу. Проте є приклади воєнних операцій, під час яких зважали на закони і звичаї ведення війни. Так країни визнають світовий порядок і свою приналежність до цивілізованого світу. Цікаво, що саме росія колись виступала однією з ініціаторок обмеження жорстокості на війні та закріплення відповідних положень у міжнародному праві. А що бачимо зараз? Сьогодні ми стаємо свідками численних обстрілів цивільної інфраструктури та населення з боку російських окупантів. Такі дії є воєнними злочинами відповідно до статей 51, 52 Протоколу про захист жертв міжнародних збройних конфліктів, статей 3, 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни. Але рф підступно вчиняє й інші воєнні злочини. Атака та захоплення об‘єктів ядерної інфраструктури, а саме Чорнобильської атомної електростанції та Запорізької атомної електростанції, що відбулися 24 лютого 2022-го та 4 березня 2022-го, є прямим порушенням статті 56 Протоколу (І) до Женевських конвенцій 1949 року – захист установок і споруд, що містять небезпечні сили. Крім цього, кремль обстрілює мирне населення, використовуючи заборонене Женевською конвенцією озброєння.

2 березня 2022 року окупанти бомбардували Успенський собор у Харкові, в якому на той час перебувало цивільне населення. Після цього удару храм, що був найстарішою православною церквою міста, зазнав серйозних пошкоджень. Цікаво, що ця культова будівля вистояла під час ІІ Світової війни. Такий воєнний злочин підпадає під статтю 27 Конвенції про захист цивільного населення під час війни та статтю 53 Протоколу (І) до Женевських конвенцій щодо захисту жертв міжнародних збройних конфліктів. І ці приклади можна продовжувати…

Звичайно, всі злочини, вчинені окупантами, документують співробітники правоохоронних органів, встановлюють осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, проводять їх затримання, а в разі неможливості встановлення місця перебування у нас існує процедура заочного засудження.

Якщо говорити відверто, то в кожному збройному конфлікті, стороною якого була росія, мали місце порушення захисту цивільних осіб та об’єктів під час цього конфлікту. Нехтування безпекою громадян, які постійно проживали на території збройного конфлікту, є «візитівкою» росії під час втручання до цього конфлікту. Урешті-решт, росія взагалі не дотримується жодних своїх зобов’язань. Свого часу навіть Отто фон Бісмарк казав: «Угоди з росією не варті й паперу, на якому написані».

На продовження попереднього запитання. Провідні світові юристи закликали створити міжнародний трибунал, який би судив російське вище політичне керівництво за злочин агресії. На Вашу думку, є наразі можливість його створити? 

Така можливість є. Потрібні лише політична воля та бажання наших «друзів». І я чомусь переконаний, що вказаний трибунал все ж буде створений.

Знаємо, що Ви є волонтером на навіть отримали нагороду від міністра оборони. Що це за нагорода і які ще відзнаки маєте за волонтерську діяльність?

          Дійсно я намагаюсь допомагати нашим військовим. Сьогодні, я думаю, жоден свідомий громадянин не стоїть осторонь цього. Нагороди є, але зараз я не хотів би про це говорити. З часом буде написана історія кожного, хто доклав зусиль для нашої Перемоги.

Ви знаний науковець не лише в Україні, а й за кордоном. З якими новими країнами розпочали співпрацю у цьому році?

Я переїхав до столиці, і з’явилось більше часу на участь у міжнародних конференціях. Цього року долучався до міжнародних конференцій у Молдові, Литві та Польщі. Зокрема, низку важливих питань щодо саме кваліфікації військових злочинів було піднято на конференції, яку проводив Інститут кримінального права та прикладної кримінології Молдови. Ректор інституту професор Валерій Бужор розпочав роботу конференції з хвилини мовчання за полеглими в боротьбі за незалежність українцями. З великою повагою ставляться до науковців з України в Латвії. Цього року я навіть був удостоєний високого звання Почесного професора Балтійського науково-дослідного інституту трансформації європейського простору.

Кілька місяців тому був підписаний меморандум про партнерство між Науково-дослідним інститутом публічного права та Центром українсько-європейського наукового співробітництва. Які основні моменти цього меморандуму?

Справді такий меморандум був підписаний, і він уже приніс перші позитивні результати. Центр українсько-європейського наукового співробітництва – це потужна громадська організація, яка на сьогодні співпрацює з майже усіма навчальними закладами України та низкою європейських навчальних закладів. Основними моментами співпраці є спільне проведення міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій, видання монографій, навчальних посібників, підготовка спільних наукових статей, проведення міжнародних стажувань та багато іншого. З доктором юридичних наук, професором Михайлом Віхлєвим ми давні друзі. Як результат співпраці, Науково-дослідним інститутом публічного права за підтримки Центру лише упродовж трьох місяців реалізовано три великі проєкти: проведено дві міжнародні науково-практичні конференції у Києві та Рівному та один міжнародний пенітенціарний форум у столиці. До слова, усі ці заходи відбувалися в офлайн-режимі та зібрали науковців з усіх куточків України.

Актуальним питанням, яке зараз обговорюють у суспільстві, є можливість та доцільність проведення виборів в умовах воєнного стану. Хотілося б почути Вашу думку. 

Не знаю про доцільність їх проведення, однак вибори під час дії воєнного стану прямо заборонені ч. 1 ст. 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Заборона стосується всіх видів виборів: Президента України, Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Ще одне актуальне питання у розрізі освіти та юриспруденції: якщо людина здобуває третю, четверту вищу освіту, то чи може це бути підставою для відстрочки від мобілізації? 

Дійсно, війна приносить нам запитання, які ми ніколи собі не задали б раніше.

Відомий філософ Платон колись сказав: «Рішення повинно прийматись на основі знань, а не більшістю голосів». Право на освіту передбачено Конституцією України і не може бути обмежено, це справді так. Однак у той час, коли загарбник біля твого двору, погрожує позбавити життя твою сім’ю, я думаю, потрібно відкласти книгу й узяти до рук зброю. Окрім того, якщо говорити про другу вищу освіту, то це означає, що людина вже скористалась своїм конституційним правом і закінчила виш. На мою особисту думку, підставою для відстрочки від мобілізації повинно бути лише здобуття вищого ступеня освіти. Тобто якщо ти маєш диплом бакалавра, тобі може бути надана відстрочка для здобуття освіти в магістратурі, якщо магістра – то в аспірантурі. Погодьтесь, смішно, коли чоловіки в 45 – 50 років вирішують на стаціонарі здобути другу вищу освіту.

Ми з Вами спілкуємося напередодні Новорічних та Різдвяних свят. Що б хотіли побажати нашим читачам?

Перш за все, Перемоги нашій країні і, звичайно, ж простих людських цінностей: здоров’я, достатку, благополуччя. І щоб кожна родина дочекалась свого захисника…..

Ірина Белоцька 

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.