В центрі уваги

В Україні розробляють Стратегію співпраці бізнесу та освіти

В Україні розробляють Стратегію співпраці бізнесу та освіти
Зліва направо — Сергій Бизов, Юлія Гришина, Василь Подляшаник

Організація «Європейський Центр Освіти» розроблятиме Стратегію співпраці бізнесу та закладів освіти.

Про це йшлося під час тристоронньої зустрічі, яка відбулася в комітеті з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України.

Цю ініціативу підтримала народний депутат Юлія Гришина, яка зі свого боку обіцяла повну підтримку.  «Важливо чим швидше запровадити цю Стратегію, адже в нашій державі складна економічна ситуація. Та й трудова міграція не зменшується попри коронавірус і потрібно вдаватися до серйозних заходів, щоб втримати нашу молодь вдома», – мовила вона.

Ще один учасників зустрічі – профспілковий діяч Сергій Бизов – зауважив, що для досягнення достойних результатів у подібних проектах потрібно не розпорошувати сили, а об’єднуватися.

«Україна – держава з великим потенціалом, але ми самі бачимо, в якій ситуації зараз перебуває країна. І сьогодні на часі питання об’єднання зусиль. Наприклад, декілька потужних підприємств могли б фінансувати загальнодержавну  програму, яка б допомогла їм залучати студентів в якості стажерів, а згодом повноцінних працівників», – додав він.

Розроблятиме Стратегію співзасновник «Європейського Центру Освіти» Василь Подляшаник. Він вважає, що в Україні  має діяти центр кар‘єри для працевлаштування майбутніх фахівців.

 «Також восени 2020 року завершився перший рік пілотного проекту із запровадження дуальної форми здобуття освіти в українських закладах освіти у партнерстві з малим, середнім та великим бізнесом. Рівень зацікавленості роботодавців у залученості до підготовки здобувачів ще на етапі їх навчання свідчить про потенціал розвитку дуальної форми здобуття освіти, особливо з технічних спеціальностей», – каже освітянин.

 Що можна робити в школах в межах проєктів співпраці бізнесу та закладів освіти?

У школах відбувається впровадження сучасних технологій навчання, презентації інноваційних проєктів «Школа SMART»,«Global школа» та ін. головна мета яких — втілювати в життя концепцію розвитку Інтернету речей (IoT), за допомогою мікроелектроніки. Школярі зможуть створювати «розумні» модулі для власного житла або навчального закладу.

Завдяки таким ініціативам, «розумні» школи із сенсорами, датчиками та іншими пристроями IoT – вже не фантастика, а реальність. Впровадження проекту «Школа SMART» дозволить учням й вчителям у рамках шкільного курсу будувати інтелектуальні пристрої для власних потреб, або потреб навчального закладу.

 Які найпоширеніші формати співпраці бізнесу та освіти?

 В Україні співпраця вишів і бізнесу розвинута на невисокому рівні. Найпоширенішими формами співпраці вишів із бізнесом в Україні є:

  • проходження практики (короткострокової) на базі компанії;
  • стажування (довгострокове) на базі компанії;
  • проведення навчальних курсів та обладнання лабораторій від компаній;
  • проведення студентських конкурсів від компаній.

Найяскравіший приклад реалізації проекту з надання вишів новітнього устаткування і технологій у форматі навчальних центрів в Україні – міжнародні освітні програми Intel, які з 2004 року почали активно впроваджуватися і в Україні: Intel «Навчання для майбутнього», Intel «Шлях до успіху», Intel ISEF та проєкт електронного навчання в моделі «1 учень – 1 комп’ютер» .

В Україні розвиваються й інші форми взаємодії компаній з вишами, як-от:

  • екскурсії на підприємство,
  • цільові внески на розвиток вишів (ендавменти),
  • видання підручників та іншої навчальної літератури,
  • підтримка досліджень, підготовка дипломних робіт тощо.

Проте, поширеності вони ще не набули.

Як зменшити негативний вплив від реалізації проєктів співпраці бізнесу та освіти?

Партнерство бізнесу та університетів сьогодні є критично важливим для розвитку вітчизняної вищої освіти. В Україні зростає молодіжне безробіття, і, водночас, 20% роботодавців понад 2 місяці не можуть підібрати кваліфікований персонал. Згідно з однією з найбільш поширених точок зору, основна причина полягає у дисбалансі між знаннями і навичками, отриманими у виші та вимогами ринку праці, це невідповідність між навчальними програмами підготовки фахівців у вищих закладах і реальними потребами ринкової економіки.

Відсутність можливості роботодавця мати цілісну картину про компетенції випускника вузу.

На наш погляд, єдиний можливий вихід зі сформованої ситуації – це розвиток взаємодії закладів вищої освіти і роботодавців, або в широкому сенсі – науки та бізнесу. Однак формування взаємодії бізнесу та університетів в односторонньому варіанті, за програмою «постачальник-споживач», не зможе призвести до максимального результату. Необхідні інші, взаємовигідні підходи, які б стимулювали співробітництво та спільні дії обох сторін.

Однак, соціальне партнерство науки та бізнесу необхідне з огляду на низку причин:

  • по-перше, якісна освіта є ключовим напрямом розвитку країни;
  • по-друге, багато сьогоднішніх партнерств між бізнесом та університетами є неефективними й містечковими;
  • по-третє, є потреба змінювати ставлення партнерів один до одного, оскільки нині бізнес та університети — це різні світи зі своєю культурою, цінностями та історією успіхів.

Насамперед, варто впровадити тестування з профпридатності випускників, тоді студенти матимуть стимул здобути найякіснішу освіту у вищих навчальних закладах; налагодити відповідність баз практик, щоб кожен студент проходив практику у відповідному закладі (наприклад, економісти – у банках, юристи – у судах та ін.).

Як вплинули карантин і коронавірус на реалізацію проєктів співпраці?

Співпраця бізнесу та закладів вищої освіти є запорукою результативності технологічних інновацій, допомагаючи бізнесу «розвивати свої динамічні можливості з урахуванням нових форм конкурентних переваг».

В умовах карантину педагоги працюють з учнями/студентами, що перебувають удома, шляхом використання технологій дистанційного навчання з урахуванням матеріально-технічних можливостей закладу освіти. 3 урахуванням надзвичайної ситуації та загальнодержавних протиепідеміологічних заходів, а також в рамках реалізації права на автономію адміністрація закладу може запропонувати різні підходи щодо організації та обліку реалізації освітнього процесу, у тому числі здійсненого з використанням дистанційних технологій, коли педагог знаходиться поза межами закладу освіти. Тобто адміністрація закладу освіти може і має організувати, координувати та здійснювати контроль за виконанням викладачем освітніх програм.

Наприклад, для здійснення обміну навчальними матеріалами можуть застосовуватися будь-які пристрої та інструменти, зокрема мобільний телефон, ноутбук, комп’ютер, за допомогою якого можна організувати спільноту в соціальних мережах, мобільних додатках. Матеріали можна надсилати електронною поштою, розміщувати на веб-сайті закладу загальної середньої освіти, зокрема відео-уроки або гіперпосилання на них.

У цій ситуації можуть процвітати бізнес-компанії, які розробляють онлайн-програми для ефективного навчання, однак не всі (а практично жодні) заклади освіти не можуть забезпечити викладачів і студентів інноваційними IoT-технологіями.

Негативні моменти:

  • низька якість освіти;
  • відсутність можливостей для онлайн-навчання (не завжди якісний інтернет, або його відсутність у населених пунктах; більшість населення не має матеріально-технічних баз, тобто ноутбуків, комп’ютерів тощо);
  • неможливість надання практичних навичок через онтай-технології;
  • освіта, як і бізнес, переживає кризу.

Однак, усі економічні кризи та пандемії закінчуються. І про перспективи подальшогорозвитку освіти і бізнесу варто думати вже зараз. Тому, основними пріоритетами залишаються –  розробити нові. Один із перспективних напрямків – це ІТ. Україна – це країна, де успішно процвітає ІТ-бізнес, де готують хороших ІТ-спеціалістів. І тому варто розглянути питання щодо бізнес-інвестиції в ІТ-сектор нашої країни.

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: освіта, Україна
В тему