Інвалідність – це не просто медичний діагноз. Це юридичний статус, який визначає, наскільки стан здоров’я обмежує життя людини і яку підтримку ця людина має отримати від держави.
Ще торік в Україні запрацювала нова система встановлення інвалідності, тому важливо чітко розуміти як саму суть цього поняття, так і всі етапи процедури, - йдеться у газеті «Твій вибір».
Що написано в законі
Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», інвалідність – це міра втрати здоров’я через захворювання, травму або вроджені вади, яка при взаємодії з навколишнім середовищем призводить до обмеження життєдіяльності людини. Саме через це держава зобов’язана створити умови для реалізації її прав і забезпечити соціальний захист.
Особа з інвалідністю – це людина зі стійким порушенням функцій організму, яке обмежує її повсякденне життя і потребує підтримки.
Дитина з інвалідністю – це особа до 18 років, якій встановлено інвалідність на підставі спеціального медичного висновку за формою № 080/о.
Тобто інвалідність встановлюють на підставі конкретних причин. До таких належать загальне захворювання, інвалідність із дитинства, нещасний випадок на виробництві або трудове каліцтво, професійне захворювання, травми – поранення, контузії, каліцтва, а також інші захворювання, що призвели до стійких порушень здоров’я.
Людину визнають особою з інвалідністю лише за одночасної наявності трьох умов.
Перша – це стійке порушення функцій організму. Тобто хвороба має тривати не менше ніж 12 місяців або прогнозується, що вона триватиме щонайменше рік чи матиме незворотний характер. При цьому навіть за найкращого лікування не очікується значного покращення.
Друга причина – обмеження життєдіяльності. При наявності певного захворювання або травми людина має труднощі у самообслуговуванні, пересуванні, орієнтації, контролі поведінки, спілкуванні, навчанні або трудовій діяльності. Ступінь обмеження визначається як помірний, виражений або значний.
Третя причина – потреба у соціальному захисті. Тобто людині необхідна допомога у вигляді реабілітації, паліативної підтримки, технічних засобів, ліків або стороннього догляду.
Без цих трьох складових інвалідність не встановлюється.
Групи інвалідності: чим вони відрізняються
Група інвалідності визначає ступінь втрати здоров’я і рівень обмеження життя.
Перша група – найважча. Вона встановлюється, коли людина повністю або майже повністю не здатна до самообслуговування, потребує постійного стороннього догляду і фактично залежить від інших у повсякденному житті. Перша група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від того, наскільки людина при самообслуговуванні залежна від інших осіб.
Друга група – це виражені обмеження. Тобто людина має суттєві труднощі у більшості сфер життя: роботі, навчанні, спілкуванні, самообслуговуванні. Вона часто потребує регулярної допомоги або спеціальних умов. До цієї групи можуть належати й особи з кількома захворюваннями, які разом значно знижують працездатність.
Третя група – помірні порушення. Тобто людина здатна до самостійного життя і роботи, але має відчутні труднощі у повсякденних діях – пересуванні, спілкуванні, навчанні, контролі поведінки тощо.
Нова система: що змінилося
Як ми вже не раз розповідали, з 1 січня 2025 року в Україні ліквідовано МСЕК. Замість них запрацювали експертні команди лікарів у визначених закладах охорони здоров’я.
Ці команди проводять оцінювання повсякденного функціонування людини. Тобто вони беруть до уваги не лише діагноз, а й реальний вплив хвороби на життя. І, залежно від того, встановлюють групу інвалідності, визначають причину та час її настання, оцінюють ступінь втрати професійної працездатності, формують індивідуальну програму реабілітації і контролюють її виконання.
Рішення щодо встановлення інвалідності та її групи приймається колегіально більшістю голосів.
Якщо ви вважаєте, що теж маєте підстави для встановлення інвалідності, то почати цю процедуру повинні зі звернення до лікаря. Це може бути сімейний лікар або профільний спеціаліст, який лікує основне захворювання.
Важливий момент: людина не повинна самостійно шукати якогось лікаря. Направлення оформлює той лікар, який веде лікування або дав рекомендацію. Саме він після проведення обстежень, лікування і реабілітації формує електронне направлення.
Воно створюється в електронній системі охорони здоров’я після того, як стан пацієнта відповідає критеріям для оцінювання. Направлення можуть сформувати лікуючий лікар первинної допомоги, лікар-спеціаліст або голова військово-лікарської комісії.
Які документи потрібні
Пакет документів складається із заяви, особистих і медичних документів.
Заява подається у довільній формі. У ній можна вказати бажання бути присутнім під час розгляду – очно, дистанційно або через представника.
Також подаються паспорт, ідентифікаційний код, за наявності – витяг з реєстру громади, довідка ВПО, військово-обліковий документ для чоловіків 18 – 60 років, документи іноземця або особи без громадянства, довідка про перебування в полоні або інтернуванні.
Медичні документи включають виписки з амбулаторної карти або стаціонару, результати аналізів і обстежень, висновки лікарів із зазначенням діагнозу за міжнародною класифікацією, індивідуальний реабілітаційний план за наявності, документи про виробничі травми або професійні захворювання, попередні висновки МСЕК, а також підтвердження тривалої непрацездатності – чотири місяці безперервно або п’ять місяців протягом року, для туберкульозу – до десяти місяців.
Окремо подаються документи, що підтверджують причину інвалідності.
Як відбувається розгляд
Після прийняття електронного направлення людині повідомляють дату, час і форму розгляду. Це робиться через електронну пошту або рекомендованим листом протягом п’яти днів.
Розгляд відбувається в електронній черзі. Експертна команда вивчає всі подані документи і медичні записи в системі. За потреби можуть долучити додаткові документи.
Чіткий строк розгляду справи залежить від черги. Але ключові часові орієнтири такі: повідомлення про дату розгляду надсилається протягом п’яти днів після прийняття направлення, після ухвалення рішення витяг надсилається також протягом п’яти днів. Фактичний час від подання до рішення залежить від завантаженості системи, але розгляд відбувається в порядку електронної черги без довільного затягування.
Під час прийняття рішення експертна команда може встановити інвалідність або відмовити. У разі встановлення визначаються група, причина і дата настання.
Інвалідність встановлюється на певний строк. Датою завершення вважається перше число місяця, наступного після місяця, коли має відбутися повторне оцінювання.
Після прийняття рішення формуються витяг і індивідуальна програма реабілітації. У ній прописуються всі необхідні заходи – лікування, засоби реабілітації, умови праці, строки і так далі.
Документи надсилаються електронною поштою або рекомендованим листом і відображаються в електронній системі.
Чому можуть повернути документи
Основні причини – помилки у направленні, відсутність необхідних документів, неякісні копії або невідповідність критеріям. Адже система встановлення інвалідності стала більш структурованою і цифровою, та водночас більш вимогливою до документів і доказів. Головне правило – діяти послідовно: звернутися до лікаря, пройти лікування і обстеження, зібрати повний пакет документів та контролювати процес.
Але якщо ви не погоджуєтеся з рішенням комісії щодо встановлення інвалідності та її групи, то його можна оскаржити. Це робиться у позасудовому порядку або через суд. Бо інвалідність – це не формальність, а інструмент, який дає людині право на підтримку і можливість жити повноцінно навіть у складних обставинах.
Про те, як оскаржувати рішення, ми розкажемо в наступному номері газети.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
