Мабуть, не знайдеться серед нас жодної людини, яка би колись не хворіла на сильний кашель. Утім не кожен кашель минає сам собою. Іноді він стає симптомом дуже небезпечної хвороби – бронхіальної астми.
Що це за недуга? Від чого виникає? І чому її неможливо вилікувати? Про все розкаже лікарка-пульмонологиня МО ЛМТГ Тетяна Хлєбік. Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
– Тетяно Олександрівно, чи правда, що кашель – це не завжди зло, а часом навіть – необхідність для одужання?
– Кашель – це справді захисний механізм (рефлекс) нашого організму. Він дозволяє звільнити дихальні шляхи від подразників зовнішнього походження (шматочків їжі, сторонніх предметів тощо) і внутрішнього (слиз, відмерлий епітелій). Тому кашель не завжди є симптомом хвороби.
– А коли він стає небезпечним і потребує лікування?
– Звернутися до спеціаліста варто, якщо кашель гострий, триває понад три тижні, якщо він посилився. Лікуватися треба, коли кашель сухий, непродуктивний (не відхаркується) і порушує сон та якість життя. Обов’язково слід оглянутися в лікаря, якщо до кашлю додалися задишка, висока температура, біль у грудях, якщо хворий харкає кров’ю чи густим зеленувато-жовтим мокротинням або з прожилками крові.
– Якщо кашель не сильний, без температури, але не проходить місяцями…
– Із такими симптомами теж необхідно йти до лікаря. Бо хронічний кашель (тобто той, що триває понад 8 тижнів) може свідчити про бронхіальну астму, синусит (запалення слизової оболонки пазух носа), гастроезофагеальну рефлюксну хворобу (це коли шлунковий сік закидається у стравохід) або про побічні дії ліків.
– Коли у хворого з’являється астма, то вона впливає на дихальну систему?
– Бронхіальна астма розвивається як хронічне запалення бронхів, що призводить до підвищення чутливості нервових закінчень у дихальних шляхах та їхнього швидкого подразнення. Під час нападу збільшуються слизові оболонки бронхіол, внаслідок чого звужуються дихальні шляхи, і людина не може нормально вдихнути повітря чи видихнути.
– Що є причиною розвитку астми?
– Найпоширеніші причини – це вплив алергенів, спадкова схильність, шкідливі умови праці (коли людина зазнає впливу хімічних подразників), низька вага при народженні та/або куріння матері під час вагітності. Бронхіальна астма може виникнути і внаслідок частих респіраторних захворювань, низької фізичної активності й ожиріння, а також під впливом деяких медикаментів
– Якщо у близьких родичів бронхіальна астма, яка ймовірність, що хвороба передасться по спадковості?
– Якщо в родині одна людина хворіє на бронхіальну астму, то з імовірністю в 30 відсотків захворювання передасться у спадок.
– За якими ознаками можна зрозуміти, що в людини не «звичайний кашель», а саме астма?
– Треба звертати увагу на мокротиння: воно дуже в’язке, склоподібне. У випадках бронхіальної астми спостерігаються часті напади сухого надсадного кашлю вночі, а зранку він – із мокротинням. Також існує так звана кашльова форма захворювання: коли хворого турбує лише нічний кашель із невеликим виділенням мокроти.
– За вашими спостереженнями, в кого найчастіше виникає недуга?
– У зрілому віці нею частіше хворіють жінки. Під час статевого дозрівання – дівчата. А в дитячому періоді й до 10 років бронхіальна астма найчастіше спостерігається у хлопчиків. Окрім того, до групи ризику входять курці, люди, які мають генетичні фактори, ведуть малорухливий спосіб життя, ті, в кого є алергія на побутові або сезонні алергени тощо.
– Якщо астму діагностовано, то вона залишиться з людиною на все життя?
– На жаль, так: це хронічна хвороба. Та, хоча повністю усунути захворювання не можливо, однак сучасне лікування бронхіальної астми дозволяє стабілізувати стан хворого і досягнути тривалої ремісії, коли кашель не буде турбувати людину.
– Чи означає це, що хворому завжди треба мати при собі інгалятор?
– Так: саме з допомогою інгалятора вдається усувати приступи астми.
– А що може викликати загострення недуги?
– Забруднене повітря (найбільший приріст хворих спостерігається у промислових районах); не проліковані інфекційні захворювання верхніх дихальних шляхів (ГРВІ, грип, застуда); тютюновий дим (пасивне куріння); прийом певної групи препаратів; надмірне фізичне навантаження; надмірна вологість або сухість повітря.
– Якщо у хворого почався сильний напад, а поруч – нікого: що робити?
– Насамперед – не панікувати. При перших же ознаках треба скористатися інгалятором чи прийняти лікарські препарати від бронхіальної астми, призначені лікарем. Щоб пришвидшити бажаний ефект, варто сісти зручно, заплющити1 очі та старатися повільно дихати. Можна почергово розслабляти різні групи м’язів, рухаючись від обличчя до ніг.
Щоб полегшити дихання, варто робити такі вправи: нахилитися вперед, упираючись ногами в підлогу, а ліктями – в коліна, потім глибоко вдихнути й затримати дихання на кілька секунд, після цього спробувати відкашлятися. При цьому важливо не ковтати ротом повітря, а повільно вдихати його через стулені губи так, щоб при видиху лунав свист. Якщо всі перелічені засоби не дали позитивного результату, треба негайно викликати «швидку».
– В яких іще випадках може знадобитися «швидка»?
– Коли хворий відчуває нестачу повітря, стає до відчиненого вікна, щоб збільшити доступ кисню, або згинається або спирається на навколишні предмети, щоб полегшити дихання. Не слід зволікати з викликом «швидкої», якщо з’явилася виражена задишка навіть без фізичного навантаження чи відчуття задухи вночі, яке виникло раптово та швидко прогресує, або сильний хворобливий кашель із характерними свистом та хрипами, під час якого може виділятися в’язке мокротиння.
– Щоб мінімізувати всі ці ризики, хворобу треба «загнати» в ремісію. Що включає таке лікування?
– Першим етапом терапії є визначення тригера (подразника), який провокує розвиток нападу, та максимальне його усунення. Якщо причиною розвитку хвороби є алерген, то дієвим варіантом є алергенспецифічна імунотерапія – АСІТ. Вона може тривати до 5 років, але дійсно допомагає знизити чутливість бронхів до алергену. За своєю суттю – це різновид вакцинації. І він украй потрібен, якщо людина не може повністю уникнути контакту зі збудником (наприклад, пилок квітів навесні чи побутовий пил).
Медикаментозне лікування поділяється на базисне і симптоматичне. Базисне включає прийом глюкокортикоїдів – у вигляді інгаляторів, моноклональних антитіл та антилейкотрієнових препаратів. Симптоматична терапія спрямована на зняття відчуття задухи.
– Що робити, аби астма не розвинулася навіть за наявності генетичної схильності чи супутніх захворювань?
– Профілактика бронхіальної астми – це і прогулянки на свіжому повітрі (не менше від двох годин щодня), і відмова від куріння та посильні заняття спортом. Важливо також не допускати хронічних інфекційних патологій дихальної системи. А ще – треба налагодити такий спосіб життя, щоб не контактувати з алергенами. Для цього – формувати свій раціон із гіпоалергенних продуктів, за потреби – змінити місця роботи і проживання. А якщо немає можливості уникнути контакту з алергеном, то треба порадитися з лікарем щодо прийому антигістамінних препаратів.
– Дякую за роз’яснення.
Спілкувалася Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
