Іноді буває так – дивишся на закохану пару і майнула думка, ні, навіть впевненість – розлучаться.
Дзвонять з пропозицією про роботу, а щось всередині говорить – ні, не зростеться. І не зростається. Не хочеться виходити з дому – і виявляється, що, дійсно, зустріч скасовується.
Навколишні починають помічати такі збіги і називають жартома «відьмою» і звертаються за порадою, коли треба щось вибирати. Як таке може бути?
Частина подібних ситуацій може бути пояснена нашими внутрішніми аналітичними здібностями: ми вже маємо досвід, маємо багаж знань і неусвідомлено співвідносимо нові ситуації з тими, в які вже потрапляли - так ми можемо, наприклад, відчути недовіру і тривогу, спираючись на свій минулий досвід, манеру людини взаємодіяти і будувати фрази. І далі - вже немає довіри до людини, до самої ситуації - і нічого дивного, що щось не зростається. Більш того, внутрішньо відчуваючи якусь неясність, незрозумілість, відчуваючи щось небезпечне для себе, ми можемо себе зупиняти: розсипати важливі зустрічі, йти повільніше і спізнюватися, вибирати довгу, свідомо складну дорогу і т.п.
Просто глибоко всередині ми вже прийняли рішення про те, що подія нам не підходить і як ніби «підстроюємо» обставини, щоб можна було спертися на щось ще, крім свого внутрішнього відчуття. Так само ми можемо аналізувати і інших людей: була схожа пара, трималися схожим чином і схоже один на одного дивилися (а може бути, це були ми самі), а потім щось у них не склалося, розлучилися. За аналогією переноситься ця історія на ту, яка спостерігається зараз.
На користь такого пояснення говорить те, що навряд чи передчуття буває вірним в 100% випадків. Просто зазвичай яскраво запам'ятовуються і обговорюються ті ситуації, коли відбувся збіг, а ряд інших, коли прогноз був помилковим, залишається за кадром. І якщо зробити їх видимими, може вийти так, що передчуття вірно, наприклад, настільки ж, наскільки звичайна статистична ймовірність.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
