Як «православні брати» викрали і катували українського священника
Священник Василь Вирозуб був серед тих, хто за власним бажанням вирушив 25 лютого 2022-го на острів Зміїний, щоб забрати звідти тіла українських прикордонників, яких тоді вважали загиблими.
Про це пише в газеті «Твій вибір».
Дорогою до острова отця Василя разом з іще двома священниками, лікарем і військовими захопили росіяни з крейсера «москва». Вони поставили українців на коліна, наказали взяти руки за голову і влаштували перший допит.
– Почувши, що я священник, мене зразу запитали, в якому підрозділі СБУ числюся. Я здивувався. Кажу: «Ні в якому. Я священник». Але росіяни не повірили, що таке може бути. Тому далі допитували, з якою метою я прямував на острів Зміїний. Кажу: «Забрати тіла». – «А зачем тебе эти тела?» – «Як? Чи солдат живий, чи поранений, чи загинув – я його повинен повернути сім’ї». Проте росіяни не вірили. Казали: «Не понимаю, не понимаю». Бо в них такого нема, – згадує о. Василь події, які пережив майже два роки тому.
Після цього окупати повідомили, що наші прикордонники насправді живі, і повезли священника разом із іншими полоненими українцями до Криму.
Якщо ти священник – значить, маєш служити спецслужбам
У Севастополі було по три-чотири допити на день. Тривали вони по одній-дві години. На о. Василя далі тиснули, щоб «коловся», в якій розвідці працює, які завдання СБУ мав виконувати. Нічого нового не почувши, російський військовий на останньому з допитів сказав до нашого священника: «Я тогда не понимаю смысла твоей должности, если ты не работаешь в конторе», тобто на спецслужби.
– Катувати нас почали, коли перевезли до білгородської області росії. Дубинками били, морили голодом і холодом. Били електрошокером. Одного разу засунули мені під ніготь цвях, а потім зірвали повністю ніготь. Але нічого, ніготь відріс, – уже з посмішкою згадує капелан про катування окупантів. – Тоді в мене було якесь таке відчуття, ніби це все відбувається не зі мною. Наче то якийсь страшний сон. Бо якими треба бути безумцями, щоб у центрі Європи в 21-му столітті розпочати війну. Щоб принести в наші сім’ї, в наші родини такий біль, такі гіркі сльози і таку велику біду. Це абсурд! І коли тебе беруть у полон, починають бити, починають катувати тільки за те, що ти – українець, – це не вкладається в голові, – зізнається о. Василь. – Але ви знаєте, навіть будучи там, у казематах, ми, українці, були вільніші за наших наглядачів. Бо я знав: рано чи пізно вийду звідти, живим чи мертвим – але звідти вийду. А той охоронець чи той військовий там так і залишаться, в тих казематах. Бо мені здається, що росія зараз перетворилася на зону.
Скільки їх – які живуть в Україні, а працюють на ворога?
І ось Господь розпорядився так, що 6 травня 2022-го, якраз на свято Юрія-Змієборця, отець Василь та ще 40 українців повернулися з полону в рамках обміну.
Священник знову взявся до обов’язків настоятеля у Свято-Троїцькому храмі ПЦУ в Одесі, став активно волонтерити. Він відвідує поранених бійців у шпиталях, освячує маскувальні сітки, які їдуть на передову. Разом із волонтерами опікується декількома підрозділами ЗСУ.
Окремо о. Василь зупиняється на проблемі агентів росії, які живуть в Україні, а діють на користь ворога.
– Я кажу про священників московського патріархату в Україні. За 33 кримінальними справами доведено, що ці священники були коригувальниками вогню. За понад 65 кримінальними справами їх звинувачено в колабораціонізмі і сепаратизмі. А скільки ще агентів фсб працюють досі, щоб здати Україну? Це є дуже велика проблема! З нею потрібно було боротися ще з 1990-х років. Фсбшна система добре розуміла, що церква – то є прямий вплив на український народ, на його свідомість, на його духовну чистоту. Через цю духовність вони впливали на мозок українського народу. І дивіться, що вони кажуть про сьогоднішні події – начебто в нас іде гоніння на православ’я. Це обман! Вони обманюють напряму весь світ. Бо йде не гоніння на православ’я. В Україні йде процес об’єднання. Просто якщо то не справжній священник, а фсбшний піп, то ти й не можеш об’єднатися з чистотою української православної віри. Так само, як не може темрява об’єднатися зі світлом. Зараз ми нарешті вичищаємо Україну від тих, хто працює на росію. Тож це не гоніння на православ’я. Це боротьба зі зрадниками й ворогами України.
Зараз іде війна між світами добра та зла
За свою самовіддану працю, за служіння Господу, Україні та її народу, о. Василій отримав недавно премію «Пам’яті народів» від чеської некомерційної організації Post Bellum. І ось що каже про це:
– Я вдячний чеському народу за його підтримку. Бо чеський народ серед перших включився в допомогу українському народові. Вони дали прихисток біженцям, приймають до сьогодні наших військових для реабілітації. Вони всіляко і політично, й економічно підтримують Україну. Я дякую чеському народові за таку велику підтримку, – каже о. Василь. – А ця премія «Пам’яті народів» – то заохочення до ще більшої праці. Бо нас чекає час (і я сподіваюся – скорий час) перемоги. Ось тоді буде вже амінь. А поки цього нема, весь світ має згуртуватися. Бо нині йде війна двох світів – тоталітарного режиму і вільного народу. Україна стоїть – наче ті титани, які тримають мирне небо над усією Європою, і ціною життя свого народу не пускає цієї московської орди. Зараз ми боремося з нелюдами. Бо як іще назвати тих, які живим людям відрізають голови? Які ґвалтують і вбивають беззахисних дітей? Але так само, як наші воїни не впускають московську нечисть на нашу землю, так само наше завдання – християн, пастирів, служителів церков, синагог, мечетей, – не пустити ненависть у наші серця і зберегти чистоту душі.
Ніна Грицюк
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
