12 лютого свій останній бій московським окупантам дав легендарний повстанець Клим Савур.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
Багато з вас іще з дитинства знає про героїв-комуністів. Хоча частину цих «героїв» пропаганда вигадала, а ще частину «зліпила» (чого вартий Павлик Морозов, який фактично вбив рідного батька, бо той, рятуючи дітей від голоду, сховав зерно).
А от про справжніх героїв кремлівська пропаганда десятиліттями мовчала. Хоча саме вони віддавали за Україну свої життя в боротьбі як із німецькими, так і з московськими окупантами.
Аби виправити цю несправедливість, розповімо сьогодні про Клима Савура, іменем якого названі вулиці наших міст і якого, як вогню, боялися енкаведисти та їхні прислужники.
У 29 років отримав смертну кару
Клим Савур, справжнє ім’я якого – Дмитро Клячківський, народився в містечку Збараж на Тернопільщині. Він зростав у сім’ї чи то банківського працівника, чи то бідних селян (інформація суперечлива). У 21 закінчив гімназію в місті Станіславі (нині – Івано-Франківську), через рік – торговельні курси у Львові і став студентом юридичного факультету Львівського університету. Працював у кооперації Збаража. Із 1934-го до 1935-го служив у польському війську, після чого викладав військову підготовку у спортивному товаристві «Сокіл». Для продовження роботи в кооперації Дмитра перевели до Станіслава. І саме там 1937 року польська влада його заарештувала й запроторила до в’язниці через незгоду Дмитра з тотальним ополяченням України.
Ще більше додалося роботи націоналістам, коли в Західну Україну увійшли більшовики. 27-річний Дмитро разом із соратниками активно протистояли чекістам. Масштаби цих протистоянь вражають. Лише за чотири місяці після окупації України «першими совєтами» (із вересня 1939-го до січня 1940-го) більшовики передали до судів понад 10 тисяч кримінальних справ на учасників підпільного руху.
У вересні 1940-го Дмитра, який мав тоді псевдо Блонд, схопили, катували. Та зламати 29-річного націоналіста не змогли. Разом з іще 58 соратниками він опинився на лаві підсудних. 19 відважних українців були тоді засуджені до смертної кари, ще 34-м патріотам «дали» по десять років тюрми, решті присудили різні строки позбавлення волі.
Усі ці молоді люди визнавали: так, чинили опір більшовикам, так – боролися за незалежність України і, дай їм другий шанс, учинили б так само.
Серед тих, кого засудили до смерті, але потім цей вирок замінили на 10-річне тюремне ув’язнення, був і Дмитро Клячківський. Та за ґратами чоловік провів недовго. У липні 1941-го під час стрімкого наступу нацистів і відходу червоноармійців Блонду вдається втекти з Бердичівської тюрми. І, як член Організації українських націоналістів, він найближчим часом приступив до активної роботи для якнайшвидшого здобуття Україною незалежності.
Роботу патріоти вели тоді різнобічну: від розмов і пояснень серед населення до збройної боротьби з нацистами. Для останнього було створено Українську повстанську армію. А її організатором і першим командиром УПА-Північ, яка діяла на великій Волині, став Дмитро Клячківський, який отримав псевдо Клим Савур.
Воював і з нацистами, і з більшовиками
У тилу ворога Клим Савур розробляв тактику боротьби з нацистами, влаштовував загони самооборони, навіть організував кінний загін УПА.
Згадуючи свого командира, повстанці розповідали: Дмитро був високим, струнким, елегантно вдягненим. Характер мав скромний, більше слухав, ніж говорив, любив співати, а ще мав надзвичайний погляд. Здавалося, блакитні очі командира наскрізь пронизували людину, бачили її душу.
Як і належить справжньому повстанцеві, Клим Савур загинув у бою. Але не від рук нацистів, а московських окупантів. Тих самих, які дотепер убивають українців на Українській землі.
Дмитрові Клячківському було всього 34, коли пси НКВС оточили Оржівські хутори, що в Клеванському районі Рівненщини, та влаштували нерівний бій. У звіті, який потім ліг на стіл керівництву, йшлося про трьох повстанців, які відстрілювалися, намагаючись прорватися крізь щільне кільце НКВС. Але спроби повстанців виявилися марними. Останній у своєму житті бій Клим Савур дав 12 лютого 1945 року. Московська куля поцілила у спину та вийшла через груди. Серце командира УПА-Північ перестало битися о 14.30.
Разом із Дмитром загинули два його вірні побратими. Старший із них, 30-річний Івась, помер після поранення в ногу від великої крововтрати, а молодшому, 19-річному Орлику, енкаведисти двічі поцілили в голову.
Провідника УПА люди прославили в піснях
Коли зрадник, який дав наводку енкаведистам, побачив тіла командира та двох його охоронців, то знепитомнів і впав. А як отямився, заплакав і промовив: «От і побачилися ми, Клим Савур».
До слова, через пів року не стало й зрадника. Його розстріляли ті самі енкаведисти, з якими він пішов на співпрацю.
На перші роковини загибелі Клима Савура посмертно нагородили Золотим хрестом бойової заслуги УПА. Коли врешті здійснилася мрія провідника УПА-Північ і Україна стала незалежною, у Збаражі та Рівному встановили пам’ятник Дмитрові Клячківському. А в Луцьку, Рівному і Тернополі з’явилися вулиці імені Клима Савура.
Цього року, 4 листопада, виповнюється 110 років від дня народження легендарного командира. Його подвиг українці увіковічнили в піснях «На землях Волині й Полісся», «Гей бували хмари та бували бурі», «Гордою будь, земле Волині».
А ми з вами, зважаючи на події в Криму та оплакуючи загиблих на Донбасі, повинні пам’ятати і про героїв Крут, які ще фактично дітьми стримували наступ більшовиків, і про повстанців, які без будь-яких пільг, зарплат чи державного забезпечення воювали з окупантами, а вмерти за незалежність України вважали честю.
Оксана Бубенщикова
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
