Утративши зір, став відомим художником
Так сталося, що в 23 роки Дмитро Дідоренко втратив зір. Однак не склав руки, як це буває у хвилини відчаю, а почав багато працювати – і нині талановитого художника знають не лише в Україні, але й далеко за її межами.
Про це йдеться у газеті "Твій вибір".
– Малюванням я захопився ще в дитинстві, – розповідає пан Дмитро. – Помітивши це, мама віддала мене на навчання в Харківську художню школу. Проте мені було не цікаве навчання там. Я люблю мислити абстрактно, а не копіювати щось. А в школі ми просто перемальовували зображення. Тому навчання я залишив. Проте продовжував малювати вдома, а тоді вступив в художньо-промисловий інститут. Малював багато і продавав свої картини за чисто символічну ціну – один карбованець. Їх купували з неймовірною швидкістю. Згодом почав продавати по 30 – 40 карбованців, а це на той час була пристойна сума.
Проте закінчити навчання юнак не зміг. Йому було 23 роки, коли він втратив зір.
– Це був 1991 рік, – ділиться спогадами він. – У Харківському центрі військово-патріотичного виховання я брав участь в експедиціях з пошуків незахоронених останків солдатів. Також ми знаходили багато вибухонебезпечних предметів, які знешкоджували. В одній з таких експедицій міна, яка була буквально за 30 сантиметрів від мене, розірвалася, внаслідок чого я отримав контузію і втрату зору.
Наступні декілька місяців юнак провів в лікарні. Спершу сподівався, що зір повернеться. Проте ніщо не змінилося. З інституту його відрахували. Дива не сталося, зір до Дмитра так і не повернувся. Лікар, щиро жаліючи пацієнта, порадив йому змінити професію. Мовляв, пошукай вакансії для незрячих. Проте ця порада була не для Дмитра – він хотів малювати. І продовжив це робити.
– Близько року пішло на те, аби навчитися малювати заново, – розповідає художник. – Одного ранку я відчув, як зможу малювати далі, пропри те, що не бачу. Наступного дня сів і почав працювати. Очей, щоб боятися, в мене вже не було, залишилися руки, готові працювати і працювати. До втрати зору я малював чорно-білі картини, а опісля – лише кольорові. В мене було понад пів сотні виставок в Україні та за її межами. Зокрема, у Польщі, Нідерландах, Італії, США.
Художник створив унікальну техніку малювання зі складною системою трафаретів. Свій стиль він сам називає «ампосібль», тобто «це неможливо». Для своєї техніки малювання використовує складну конструкцію з трафаретів. Для цього клаптики паперу різної довжини та форми приклеєні до полотна. Проміжки між ними художник зафарбовує поролоновою губкою, яку вмочує в фарбу. Відпрацьовані трафарети відкидає. Каже, що на дотик пальців розуміє, яка конфігурація трафарету взята. На створення однієї картини витрачає в середньому 200 – 250 годин праці, близько восьми кілограмів фарби, понад 100 аркушів ватману формату А1 і складну систему лекал, які вирізують за допомогою звичайних ножиць. Вартість картин коливається в межах від 300 до 1000 доларів. Полотна продає через інтернет. Нині картини художника є в приватних колекціях не лише в Україні, але й за її межами.
– Я зрозумів, що для кожного щастя в різному. Приміром для мене воно – у своєчасності. І потрібно використовувати можливості стати щасливим. Якщо не пропустити цього шансу, то можна зробити своє життя кращим і стати найщасливішою людиною.
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Ксенія Фірковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.