Люди

Утратив в аварії руку і почав піднімати 250-кілограмові штанги

Утратив в аварії руку і почав піднімати 250-кілограмові штанги

Нещодавно в Києві відбулися фестиваль України зі стронгмену, змагання з пауерліфтингу та армспорту, відкриті тренування з тхеквондо і черлідингу, змагання з веслування на концептах, а також встановлення рекорду України.

Рекорд полягав в становій тязі максимальної ваги людини з однією рукою за допомогою лямки. Рекордсменом став Володимир Моісей – сильний духом хлопець з незвичайною долею. Він підняв снаряд вагою 250 кілограмів. Його рекорд додано в категорію «Спорт, спецпідготовка, вперше». Про це йдеться у газеті "Твій вибір".

Минулого року трапилася трагедія – Володимир потрапив у смерч на дорозі, що призвело до ДТП, в якій він утратив руку.

– Я тоді їхав з Бердянська до Запоріжжя – мав завершити оформлення документів з інвалідності для дев’ятирічного хлопчика, адже є експертом із прав захисту дітей в нашому регіоні, – ділиться спогадами житель Бердянська. – Пригадую, як в одну мить втратив керування авто, і воно вдарилося в дерево. Я був у шоковому стані. Вибив ногами двері і вибрався з машини.

В голові промайнуло, що вона ось-ось може вибухнути. Поволі почав відповзати і правою рукою тримав ліву, яка висіла. Пригадую, стояв на колінах, закривавлений. Поруч проїжджали автомобілі, водії бачили, в якому я стані. Однак ніхто не зупинився, не запропонував допомоги. Згодом все ж один автомобіль зупинився, і подружжя, яке в ньому їхало, кинулося мене рятувати. Я неймовірно вдячний цим чудовим людям із небайдужими серцями. Спершу було немислимо важко і боляче. Однак із часом я дуже добре адаптувався і зміг продовжити тренування. Більше того – я також треную і діток.

Чоловіка відвезли в районну лікарню, а там, бачачи, що рука висить лише на одному трицепсі, відправили до обласної. Тоді ж було втрачено час – якби операцію провели перші три-чотири години – руку можна було б врятувати. Однак на операційний стіл чоловік потрапив лише через 12 годин після ДТП.

– У лікарні я багато думав, – каже пан Володимир. – Було багато запитань: чому я? Чому зі мною це трапилося? Навіщо жити після цього? Я стояв біля вікна на п’ятому поверсі і перед очима, наче кадри  із життя, пропливали картини з мого життя. Коли подумав про дружину і доньку, то якось зрозумів враз, що маю жити і все буде добре. У цей важкий час мені дуже допомогла віра в Бога, яка і була, і є наріжним каменем мого життя. Ще в лікарні я почав займатися спортом.

Тримався за стіну, сповзав по ній, бо в голові страшенно паморочилося. Однак він продовжував, бо знав, що мусить, якщо хоче повернутися до звичного життя. Тоді ж почав шукати інформацію про те, як тренуватися з однією рукою. Знайшов в одній із соцмереж сторінку серферки Бетані Гамільтон, якій акула відкусила руку. Проте мужня жінка не лише не кинула серфінгу, але й, навпаки, – досягла солідних висот. Вона давала чимало порад, які виявилися цінними і для пана Володимира. Тож він почав тренувати праву руку і помітив, що лівий бік почав деформуватися. Тож знайшов вихід, як качати і ліве плече.

Тепер спортсмен тренується чотири рази на тиждень по дві  – дві з половиною години. Виконує усі звичні для богатирів вправи. Але однією рукою. При вазі 93 кілограми піднімає однією рукою штангу, яка майже в три рази важча від нього. Окрім цього, займається з дітками з синдромом Дауна, аутизмом, ДЦП, затримками розвитку.

 – Я розумію, що ні в якому разі не можу здаватися, бо ж є прикладом для дітей, для рідних, – каже чоловік. – Тому тільки вперед! А коли побачив, що 16-річний підліток із аутизмом і супутніми проблемами після тренувань може підняти в режимі лежачи 50 кілограмів, то розумію, що потрібен цим дітям. Ми з дітками з малозабезпечених та проблемних сімей організували команду з флорболу, і це чудово. Вони взяли участь в чемпіонаті України і були в неймовірному захваті від цього.

Окрім дружини Анни та доньки Кароліни, в оселі мужнього чоловіка живуть ще 18 дітей віком від п’яти до 18 років. Адже декілька років тому пан Володимир разом із дружиною створили Дім для перебування дітей з неблагополучних сімей на час покращення у них житлових умов чи моменту, коли їхні батьки знову стануть дбати про доньку чи сина. Тож нині соціальні служби нерідко скеровують туди діток.

 – Дітки дуже дружні, допомагають і нам з дружиною, і одне одному, – каже пан Володимир. – Тому ніяких проблем у побуті в нас немає. Я вже навчився однією рукою голитися, різати ножем продукти. Головне – не шкодувати себе! Було приємно стати рекордсменом. Здобуттям рекорду хотів показати, що головне в житті – ні за яких обставин не падати духом. Також хотів підтримати людей з інвалідністю і залучити їх до занять спортом.

Наразі спортсмен активно продовжує тренування і мріє про біонічний протез. Адже тим, який видала держава, неможливо користуватися.

Ксенія Фірковська

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: Україна, київ, аварія, дтп
В тему