Востаннє Федір Нестерчук мав повноцінний сон ще у 1986 році. Чоловік тоді прихворів – через радикуліт так ломило, що від болю про сон не могло й бути мови. А коли біль минув, то разом з ним зник і сон.
– Може, для когось це буде смішно, але, аби вирішити проблему і поспати бодай декілька годин, я звертався до лікарів, – розповідає житель міста Каменя-Каширського. – Проходив сеанси лікування п’явками, голковколювання, приймав різноманітні чаї, заварював лікарські трави, пив препарати офіційної медицини, споживав продукти бджільництва. Та все марно. Лікарі розводять руками і кажуть, що не знають, як мені допомогти.
Дехто щиро дивується: мовляв, коли людина не поспить, то почувається втомленою, робота не йде, а я на самопочуття не скаржусь і працюю багато.
І нині, коли вже старий, і колись, коли був молодим. Свого часу працював у колгоспі пастухом, а згодом поступово дійшов до начальника інспекції. А це постійні відрядження і чимало обов’язків.
Майже рік волинянин витратив, аби звикнути до того, що він не спить. Думав, що в санаторіях допоможуть, а проте все марно. Пригадує, що в одному з санаторіїв була кімната, спеціально обладнана для того, аби люди з безсонням могли заснути. Там лунала музика, стояли горщики з красивими квітами, великий акваріум із безліччю рибок. І коли усі «без соньки» в цій кімнаті засинали дуже швидко, то пан Федір тим часом милувався рибками в акваріумі. Спершу дружина навіть не знала, що чоловік не спить. Він тихенько вмикав телевізор і дивився різні передачі. Або ж читав, слухав радіо.
Згодом інформацію про чоловіка отримали спеціалісти в Японії, і в райцентр на Поліссі прибула група фахівців із цієї країни. Приїхали автомобілем, наповненим різноманітною медичною апаратурою. Три доби японці були у будинку, фіксували кожен рух чоловіка.
– Вони були шоковані, – пригадує волинянин. – Казали, що витратили за цей час 37 пачок ксероксного паперу, щоб зафіксувати всю цю роботу.
І виявили, що сон у мене поверхневий і ду-у-же короткий. Точніше, куций, бо тривав 10 – 15 хвилин на добу. Тож вчені сказали, що через такий сон в мене складається враження, що я не сплю.Ми тоді з ними ходили до лісу, ліпили вареники і пекли пироги. За той час дуже подружилися. А було, що під час зйомок програми Геннадія Малахова «Здоровенькі були» мене намагалися загіпнотизувати. Проте вийшло по-іншому: професор-психотерапевт сам заснув, а я навіть не задрімав.
Не допомогти мені і в Московському державному медичному університеті імені Сєченова. Проте, коли всі сплять, я теж влаштовую собі відпочинок – лежу, дивлюся телевізор, слухаю радіо. А раніше, коли ще зір був кращим, то багато читав. Усю домашню бібліотеку перечитав не один раз. Вивчив напам’ять «Слово о полку Ігоревім». Читав тоді все: художню, технічну літературу, навіть медичну. У нас є і російська, і українська, і іноземна класика, фантастика, книги на військову тематику. Однак тепер вже менше читаю, бо очі швидко втомлюються і сльозяться.
Тим часом лікар-психотерапевт Аркадій Славін стверджує, що такі «безсоньки», як Федір Нестерчук, є у всьому світі.
– Думаю, справа у тім, що у чоловіка просто мозок працює не так, як в інших людей, – каже Аркадій Іванович. – В таких людей окремі ділянки мозку відключаються на короткий проміжок часу, а інші в цей же час залишаються активними, тож людина може виконувати багато видів робот: їсти, читати, керувати автомобілем, працювати на городі чи по господарству. А потім відпочивають ті, які раніше були активними. Саме в цьому, на мою думку, і полягає причина такого його «безсоння». І такий сон, триваючи 10 – 15 хвилин, відновлює життєдіяльність людини не гірше, аніж повноцінний восьмигодинний.
Ксенія Фірковська
БІЛЬШЕ ВРАЖАЮЧИХ ТА ДУШЕВНИХ ЖИТТЄВИХ ІСТОРІЙ ЧИТАЙТЕ В ГРУПІ «ЖИТТЄВІ ДРАМИ» В FACEBOOK! ЩОБ ПІДПИСАТИСЯ НА НЕЇ — НАТИСНІТЬ ТУТ!
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
