В Україні в листопаді щороку відзначають День української писемності та мови. Свято встановлено 9 листопада 1997 року, коли президент України Леонід Кучма на підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства видав Указ № 1241/97 «Про День української писемності та мови».
В указі йдеться: «Встановити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора-Літописця (послідовника творців слов’янської писемності Кирила і Мефодія, – ред.)».
Традиційно у цей день пишуть радіодиктант національної єдності.
До речі, з сьогоднішнім днем українців привітали перші особи країни. Зокрема, президент України Петро Порошенко на своїй сторінці в Facebook висловив надію, що в української мови буде все більше прихильників у всьому світі. "Сьогодні наша країна відзначає День української писемності та мови. Нехай вічно звучить українська мова і набуває шанувальників у всьому світі", – заявив президент.
Також Порошенко процитував українську письменницю і поетесу Оксану Забужко: "Мова живе стільки, скільки нею говорять. Не бійтеся говорити українською. Думайте про майбутнє".
А Володимир Гройсман на сторінці в Facebook написав: «Вітаю усіх українців з Днем української писемності та мови! Наша мова - великий і неповторний скарб, який з'єднує покоління українців у різних куточках Землі. Пишаюсь тим, що розмовляю українською!»
Пропонуємо підбірку унікальних українських слів, маловідомих і особливих, а також десятку народних українських пісень, які знає кожен українець.
Українські слова, відповідників яких ви не знайдете у російській:
- Вирій – теплі, південні краї, куди відлітають на зиму птахи.
- Добродій – той, хто допомагає, підтримує тощо.
- Залізниця – дорога з рейковою колією, призначена для пересування залізничного рухомого складу; увесь комплекс інженерних споруд, обладнання, машин і механізмів, що становить основу залізничного транспорту; установи, що відають залізничним транспортом.
- Книгарня – книжкова крамниця.
- Кохати – почувати, виявляти глибоку сердечну прихильність; плекати що-небудь; виховувати, ростити кого-небудь.
- Митець – той, хто працює у якому-небудь виді мистецтва; людина обізнана, вправна у якій-небудь справі, майстер.
- Нівроку – непоганий, такий як треба; нічого собі, непогано; вживається для вираження побажання не принести горя.
- Олія – рідка жирова речовина, яку добувають з деяких рослин; олійна фарба; мастило.
- Обіруч – узявшись за руки, разом, обома руками, по обидва боки.
- Шахівниця – дерев’яна або картонна дошка чи коробка з 64 світлими й темними квадратами, на якій грають у шахи.
10 народних пісень пісні, які знає кожен українець:
- «Розпрягайте, хлопці, коні». Автором цієї пісні, яка вже давно стала народною, вважають Івана Негребецького з Полтавщини. Ця пісня була маршем загонів Нестора Махна, тому автор отримав за неї 25 років заслання в Магадан.
- «Ой у вишневому саду». Ми не знаємо, хто і коли склав цю пісню про кохання, але без «Ой у вишневому саду» й досі не обходиться жодна забава.
- «Несе Галя воду». Хто лише не переспівував цю народну пісню… Таїсія Повалій, Тріо «Мареничі», Христина Соловій, і навіть «Воплі Відоплясова»! Саме час заспівати про Галю.
- «Їхав козак за Дунай». Автором цього романсу вважають козака харківського полку, філософа та поета Семена Климовського. Можливо, він написав її після невдалих турецьких походів Петра I. Пісня набула популярності ще в середині XVIII століття, та з часом її привласнили російські поети та композитори, створивши купу власних варіацій. Ні російською, ні французькою «Їхав козак за Дунай» не звучить так автентично та щиро, як українською.
- «Ти ж мене підманула». Ще одна пісня кожного застілля! За даними істориків, вперше вона згадується у 1897 році. Тоді вона належала до роду «триндичок», тобто жартівливих молодіжних пісень. Натомість зараз в народі популярна не лише її класична версія, але й кілька удосконалених. Зокрема, «Теща дай-дай на машину».
- «Ой на горі та й женці жнуть». Козацька народна пісня, яка стала «Запорозьким маршем». Ймовірно, ця композиція виникла ще в другій половині XVII століття. Історики вважають, що вона пов’язана із Михайлом Дорошенком або Петром Конашевичем-Сагайдачним. У всякому разі, щоразу під час прослуховування цієї пісні нас переповнює гордість і за козаків, і за всіх захисників України.
- «Била мене мати». Народна рекрутська пісня, у якій дівчина тужить не так через те, що мама «била її березовим прутом», а через тяжку долю свого коханого-рекрута, тобто солдата. У XIX ст. у війську служили 25 років, тому не дивно, чому вона хоче набутися з милим якнайдовше, навіть наперекір мамі…
- «Ой на горі два дубки». Цю жартівливу народну пісню, як-то кажуть, навіть горобці цвірінькають. Прості слова та притаманний українцям гумор – рецепт успіху кожного хіта.
- «Чорнії брови, карії очі». Красива пісня про кохання до чарівної українки. Не так давно історики натрапили на ймовірного автора цього народного хіта: ним виявився поет середини ХІХ ст. Костянтин Думитрашко. Попри заборону українського слова в тодішній час, він залишив нам у спадок неповторний твір.
- «Ой у гаю при Дунаю». У народі побутують два варіанти цієї пісні, і обидва вони прекрасні. «Ой у гаю при Дунаю» відома, щонайменше, з 1916 року. Цікаво, що саме цю пісню виконала відома акторка українського походження Мілла Йовович, презентуючи свій дебютний альбом у 1994-му.
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
