Ян із позивним Кенобі – командир Інтернаціонального легіону оборони України. Анастасія – бойова медикиня. Вони обоє – професіонали військової справи. А їхню історію розповів Володимир Патола для АрміяInform.
Про це йдеться у газеті «Твій вибір».
Були моменти, що серце завмирало
– Ян Кенобі: Ми познайомилися 2022-го. Населений пункт Кругляківка. Я на той момент був командиром піхотної роти в Легіоні. Анастасія якраз приєдналася до нас, служила в медпункті. Командир роти травмував спину, і медики прийшли надати йому допомогу. Тоді ми вперше побачили одне одного…
– Анастасія Acid: Коли я вперше побачила його, він мені одразу приглянувся – такий мужній, серйозний. Це було кохання з першого погляду.
– Ян Кенобі: Коли я став заступником командира батальйону, Анастасія перевелась в піхотну роту. Тоді, скажу чесно, було кілька ситуацій, що просто серце завмирало. Якось вона і ще один військовослужбовець евакуйовували бійця, на жаль, загиблого. Поклали на носилки, почали прив’язувати. І в цей момент велика біла пляма з’являється на весь екран. Приліт снаряда 152 мм. Буквально за декілька метрів від них. Я думав, що все, кінець…
«У перший місяць життя мого сина»
– Анастасія Acid: Я вже була вагітна на п’ятому-шостому місяці. Якраз поїхала у відпустку й не знала, що він вийшов на бойові. Читаю повідомлення у групі: «Кенобі 300» і ще один хлопець. Потім передають, що, можливо, «200». І я така… (зітхання, – ред.).
– Ян Кенобі: У момент, коли хлопці мене витягували, я більше думав про те, що дитина без мене залишиться. Це реально для мене було найбільшим стресом у той момент. Чесно скажу, що перший місяць життя мого сина був дуже схожий на чергування на командному пункті: ти не спиш, немає часу поїсти й особистими справами зайнятися, хоча б помитися. Постійно кричить, від тебе щось хоче, ти не можеш зрозуміти що. Дуже схожа робота в легіоні з іноземцями, і якраз чергування на командному пункті (усміхається, – ред.).
Поранення
– Анастасія Acid: У мене п’ять контузій.
– Ян Кенобі: У мене за період широкомасштабного вторгнення три поранення. Крайнє було найбільш серйозним. А так раз на рік стабільно. Я надіюся, що цього року обійдуся (усміхається, – ред.).
– Анастасія Acid: До речі, коли прилетів снаряд калібру 152 мм, я уже була вагітна. Просто не знала цього. Так що дитині треба давати статус учасника бойових дій (усміхається, – ред.).
– Ян Кенобі: У мене є вже, як мінімум, три офіційні підстави, щоб звільнитися зі Збройних сил. Але я просто не можу залишити підрозділ. Я в нього дуже багато своїх сил вклав, у ньому свою кров проливав – у прямому розумінні слова. І залишати його не маю наміру.
У людей бувають різні сімейні фотоальбоми. Архів фото й відео Яна та Анастасії однозначно вирізнятиметься. Життя виділило їм небагато часу на театри, квіти, ковзанки чи романтичні прогулянки. Але там знайдуться і трофейна рідкісна зброя, і техніка, захоплені полонені та зняті власноруч ворожі прапори у звільнених від загарбників населених пунктах, обстріли, бої та поранення, евакуації з поля бою.
Підготувала Ірина Світляковська
Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.
