27 Січня 2022
Новини

Чи буде повномасштабна війна з Росією?

Чи буде повномасштабна війна з Росією?

Журналісти перерахували аргументи, які свідчать на користь блефу Кремля щодо загрози російського вторгнення вздовж всього кордону (включно із Білоруссю).

Про це йдеться у рубриці "Точка зору" Радіо Свободи.

Отож, чому війна – скоріше блеф, ми розповімо далі.

Військовий фактор

Всі західні розвідки сходяться в одному: зібраного вздовж українських кордонів російського угруповання недостатньо для того, щоб захопити навіть лівобережну частину країни. Зазначають, що нині біля українських кордонів знаходиться до 120 тисяч російських військових, тоді як для наступу на таку територію потрібно щонайменше півмільйона.

І це тільки суто географічні розрахунки без врахування спротиву української армії і втрат, які наступаюча сторона завжди несе більші, аніж та, що обороняється. А ще підрозділи територіальної оборони, кістяками яких є учасники бойових дій на Донбасі.

Другий момент у військовому факторі – проблема утримання окупованої території. Відставний офіцер збройних сил РФ Ігор Гіркін у нещодавньому інтерв'ю заявив, що для утримання території такого масштабу, як Україна, потрібно співвідношення регулярних сил наступу та внутрішніх військ та поліції один до десяти.

Іншими словами: навіть із 120-тисячною російською армією має зайти більше мільйона адміністративного та репресивного апарату, який займе окуповані міста та буде жорстко підтримувати окупаційний режим та боротися з підпіллям. Таких ресурсів Росія наразі не має.

Кінцева мета

Мети повномасштабного вторгнення просто нема. Навіть окупація Києва (а отже – і цілого ряду обласних центрів до нього) – для Росії буде тільки початком, бо самі ці міста потрібно буде перетворити на Грозний 90-х років, тобто руїни.

Що робити з Тернополем, Луцьком, Львовом, Хмельницьким, де концепція «русского мира» не діє навіть в теорії?

При цьому й у Києві неможливо буде провести хоча б фейкові показові вибори за прикладом Донецька чи то Луганська, а отже доведеться грати в відкриту – і просто ставити «гауляйтерів», натикаючись на вкрай незручну для «великой России» аналогію із Німеччиною 40-х років.

«Чечня»

Хто як не Путін має прекрасно пам'ятати, чим обернулася Чечня для Росії і розуміти, що означає отримати другу Чечню, але вже розміром з Україну? Подібні операції ніколи не проводяться без глибинного аналізу настроїв місцевого населення, яке за будь-якою реальною соціологією – і забезпечить Кремлю другу Чечню.

Економічна криза в РФ

Навіть за цих обставин уже спостерігається спад на фондових біржах та падіння рубля до долара з євро. У випадку ж санкцій на рівні відключення SWIFT та зупинки «Північного потоку-2» Росія дійсно отримає економічну катастрофу, закріплену колосальними витратами на саму війну.

Внутрішня (соціальна та політична) криза в Росії

Якщо до перших чотирьох факторів додати ще незадоволену бізнес-еліту, яка втрачатиме гроші через ефемерні ідеї «царя», і десятки тисяч домовин, що принесуть горе в російські родини, то це може спровокувати соціальну напругу по всій Росії.

Руйнування фейку про захист російськомовних

Коли російськомовні українці вбиватимуть регулярні частини РФ, буде вкрай важко пояснити, за що саме гинуть в Україні росіяни. Свого часу Гітлер не наважився окупувати Швейцарію, не в останню чергу тому, що швейцарські німці готові були стріляти у німців вермахту з кожної гірки, що розмивало ідею «арійської раси» під нуль.

Які ж реальні варіанти можливих дій РФ у найближчий час?

Ймовірним є визнання «ЛДНР», розміщення ядерної зброї у Білорусі, подальше стягування військ до українських кордонів без наступу, внутрішня дестабілізація в Україні.

Що робити українцям?

Відома теза «хочеш миру – готуйся до війни» наразі і є відповіддю на запитання, що робити самій Україні. При цьому раніше цей принцип розумівся буквально: щоб відбувся мир, треба фізично перемогти супротивника.

За часів гібридних війн все навпаки: навіть блеф у вигляді наміру напасти має відрізнятися від реального нападу тільки тим, що його не відбудеться. Все інше – скупчення військ, пропаганда мілітаризму, навіть вивід посольства чи розрив дипломатичних відносин – має відбуватися по-справжньому.

Завдання інформаційного симулякру – переконати, що «оригінал», тобто сам наступ, можливий. Як від цього захиститися? – Так само. Тільки переконавши противника, що ти повірив у наступ, навіть коли розумієш, що це – лише блеф. В цьому і є парадокс: задля миру треба повірити у війну, і тільки тотальна підготовка до неї зменшує шанси й бажання ворога воювати.

Станіслав Асєєв – письменник, журналіст і блогер, колишній в’язень російських гібридних сил

Друзі! Підписуйтесь на нашу сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Все про: росія, війна на сході україни, Україна
В тему

Останні матеріали