10 Вересня 2021
Новини

Чим небезпечне нанесення тату і до чого тут служіння бісам?

Чим небезпечне нанесення тату і до чого тут служіння бісам?

Упевнена, ви звернули увагу, наскільки модні тепер наколки чи, як на них кажуть, татуювання.

І ще пів біди, коли люди зображають на своєму тілі квіти або звірів. Та, коли дивишся на окремі з татуювань, згадуєш приказку: «Чим страшніше, тим модніше». Бо хтось носить на собі зображення черепа, хтось – роззявлену пащу, з якої стирчать ікла. А деякі «непритомні» (інакше не назву) носять на власній шкірі знак диявола, смерті з косою або чорта з вилами.

Про це йдеться на шпальтах "Твій вибір".

Можливо, власники малюнків справді служать темним силам? А, може, просто «тащаться» від уваги, яку отримують від перехожих?

Але чи можна ці татуювання розцінювати лише як жарт? І чи не обернеться така «мода» у щось небезпечне? Міркуваннями з цього приводу я запрошую поділитися кандидата богословських наук, викладача Львівської православної богословської академії ПЦУ, протоієрея Івана Голуба.

Отче Іване, сьогодні не можливо не помітити, як стрімко шириться мода на тату.

– Так. Я нещодавно натрапив на статистику, що близько 30% молодих людей або зробили, або мріють зробити тату. Тому хотілося б наголосити, що татуювання – це не просто прикраса. Навіть саме слово «tatoo», яке походить від таїтянського слова «tatau» і маркезанського «ta-tu», в перекладі означає «знак», «рана», «відмітка». І ця відмітка з давніх часів мала філософське та релігійне підґрунтя.

– Як давно існує традиція нанесення на шкіру «особливих знаків»?

– Перші пам’ятки татуювань були знайдені при розкопках єгипетських пірамід на муміях, вік яких, за оцінками експертів, – не менше від 3 – 4 тисяч років. Щоправда, в ті часи натільні знаки слугували таким собі паспортом – вказували на приналежність до того чи іншого племені, роду занять, соціальний статус. Глянувши на це тату, можна було отримати загальну інформацію про її власника. Хоча, звісно, на такі «знаки» покладалася ще одна функція – захищати носія від хвороб та нещасть.

Натомість іще в Старому Завіті зазначається, що татуювання є язичницьким культом, а нанесення цих «знаків» на тіло – то гріх: «І не робіть на тілі своїм нарізу за душу померлого, і не робіть на собі наколеного напису» (Лев. 19, 28), «Ви сини Господа, Бога вашого, не робіть нарізів, і не вистригайте волосся над вашими очима» (Втор. 14:1).

Але ж сучасні християни керуються Новим Завітом?

– Тема «надписів на тілі» була продовжена і в Новому Завіті. В Одкровенні Іоанна Богослова йдеться: «Хто вклоняється звіру та образу його і приймає знамено на чолі своїм чи на руці своїй, то той питиме з вина Божого гніву… І не матимуть спокою день і ніч усі ті, хто вклоняється звіру та образу його, і приймає знамено ймення його» (Одкр. 14:9 – 11).

Очевидно, неприйняття татуювань в християнській культурі було пов’язано не лише з їхнім язичницьким походженням, але й зі статусом людини як «образу і подоби Божої», які опоганюються нанесенням на тіло різних знаків.

Можливо, тому і ставили татуювання на тілах рабів, злочинців та інших негідних людей?

– Авжеж: шулерам, наприклад, ставили на тіло знак у вигляді шестикутника. Засудженим, яких відправляли працювати на галери, робили напис «GAL». Жінкам непристойної поведінки наколювали на плече лілію (згадайте Міледі з твору «Д’Артаньян і три мушкетери»). Тому після утвердження  в Європі християнської релігії довий час татуювання вважалося чимось ганебним. Навіть у 19 століття відомий італійський лікар та один із засновників криміналістичної науки Чезаре Ламброзо розглядав нанесення тату як ознаку моральної неповноцінності людини. Та й у наш час на юридичних факультетах та у школах поліції студенти й курсанти можуть вивчити цілі атласи, присвячені значенню того або іншого малюнка у представників злочинного світу.

– А що, на вашу думку, могло підштовхнути до поширення тату серед законослухняних людей?

– За однією з теорій, у 18 столітті мореплавець Джеймс Кук відкрив невідомі Старому Світу острови в Полінезії і Меланезії, чиї жителі прикрашали своє тіло татуювання. Можливо, це дало поштовх європейцям по-новому ставитися до малюнків на тілі.

У 1960-х роках у США відбувалася так звана сексуальна революція. Молодь кидала виклик моральним засадам суспільства, в тому числі – шляхом нанесень татуювань.

А в країнах пострадянського простору мода на тату розпочалася в середині 1990-х, коли романтизувалося і героїзувалося все, що колись називали «антигромадською поведінкою», і люди з наколками демонстрували перед іншими свої нібито перевагу, силу та унікальність.

– Ви кажете «нібито»: отже, татуювання – це ніщо інше, як самообман?

– У цьому питанні я скористаюся висновками психологів, які вважають: дуже часто татуювання приховує властивий таким людям комплекс неповноцінності або агресії.

А я дотримуюся такої позиції: коли Господь Бог створив людину – чоловіка і жінку – Він сказав, що зробив це дуже добре (Бут. 1:31). Отже, людина – це вершина Божого творіння і досконалості. Ті, хто вважає, що тату і нарізи на тілі можуть вдосконалити творіння Бога, зробити його ще красивішим та привабливішим, такі люди роблять виклик Творцю. Своїми татуюваннями, проколами і нарізами вони демонструють, що творення Господнє недостатньо для них досконале.

Вони забувають, що наше тіло – це храм Божий, храм Святого Духа. Слово Боже закликає нас славити Господа не тільки в наших душах, а й нашими тілами. Слово Боже вчить нас, що наші тіла є храмом Святого Духа, і що ніхто не має права оскверняти цей храм (1 Кор. 3:16), (1 Кор. 6:19 – 20), (1 Кор. 10:33). Відтак наносити наколки на тіло – це те саме, що псувати стіни храму безглуздими чи ганебними написами або малюнками. Навіть якщо це робиться з добрими намірами, то такі зображення не прикрашають храму, а оскверняють і Божий дім, і Господа, Який мешкає в ньому.

– Тим паче, якщо ці малюнки відверто провокаційні чи навіть диявольські…

– Так, чимало юних осіб, самі того не розуміючи, можуть «модним тату» відроджувати і неоязичництво, й ідолопоклонство, і навіть служіння бісам. Бо ця практика асоціюється з окультизмом (Левіт 19:28), (Втор. 14:1).

– Пояснімо читачам, що це таке.

– За язичницьким звичаєм, наколки і нарізи на тілі робилися або на честь померлих (як пам’ять або нагадування про померлих), або щоб увійти в транс під час окультних сеансів і вступити в спілкування з померлими (викликання духів). Господь Бог попереджав Свій обраний народ про те, щоб вони не займалися окультизмом ні в якій формі, називаючи окультизм «гидотою» (Втор. 18:9 – 12).

– Та й для здоров’я наколки й нарізи на тілі несуть певні виклики.

– На цю тему ми якось спілкувалися з лікарями, і вони підтвердили: глибокі проколи шкіри травмують нервові закінчення, що містяться в шкірі і під нею. А це може з часом призвести до фізіологічних розладів організму.

Ще одна небезпека – ймовірність зараження тією чи іншою інфекцією. Недавні медичні дослідження підтвердили побоювання фахівців про те, що гепатит і СНІД теж можуть передаватися через заражені чорнило та голки, які застосовуються для нанесення тату.

Тож, перш ніж піддатися на спокусу «бути в тренді», я б радив людям сто разів обміркувати своє рішення. Недарма ж, як свідчить статистика, 80 відсотків людей із татуюваннями через певний час хочуть позбутися малюнка. А це вже болючіший і трудомісткіший процес, причому із сумнівним результатом.

Спілкувалася Оксана Бубенщикова

Друзі! Підписуйтесь на наш канал в Telegram та сторінку Фейсбук і будьте завжди в курсі останніх новин.

Читайте також
Все про: татуювання, церква, Україна
В тему